Якось «ГУЧНІ ІМЕНА» зустрілись з іменитою телеведучою Олею Фреймут («Підйом», Новий канал), щоб поговорити про легкість інтерв’ю, зухвалість, інтелігентність і плітки.

Переглядала інтерв’ю в Інтернеті з тобою. Вони дуже легкі…
Легкі, тому що журналісти, трапляється, перекручують. Я останнім часом дуже ображаюсь на них, бо беруть інтерв’ю з диктофону чи по телефону, і так як я спілкуюсь українською мовою, вони перекладають російською, адаптують під себе. Сказала 1 речення, вони його скоротили, втричі обрізали і потім не впізнаю свою мову. Одного разу виникло непорозуміння з журналісткою, позаяк вона мені приписала слова «западло», «впадло», «відбрубалася», якими я в житті не користуюсь. Коли ця дівчина надіслала на вичитку інтерв’ю, мною почало теліпати. Цей приклад став повчальним. Останнім часом відповідаю журналістам, яких мало знаю, мейлом. З вами залюбки спілкуюся «на живо».

Поділюся спостереженнями. Столичні журналісти мало зазирають в душу, більше цікавляться кар’єрою, скандалами, розмови часто вдаються поверхневі. Регіональні колеги ніколи не спитають: «А скажіть, ви як блондинка…». Вони тактовніші  й інтер’ю для регіональних видань цікавіші, бо інші.

Спілкуєшся з усіма виданнями?
Переважно дуже жовтим не даю інтерв’ю. Мені якось подзвонив журналіст однієї такої газети і каже: «Розкажіть, може, за вами якийсь маніяк гнався, може, вас сусіди затопили? А, може, ще щось таке сталось?». Я в той момент навіть засоромилася, що моє життя настільки спокійне. В інших скандали, а я – пуританка якась. Але вчасно схаменулася. Попросила більше не турбувати з подібними забаганками надуманої сенсації.

Як реагуєш на хамство?
Останнім часом така примхлива стаю. Колись могла зробити вигляд, що хамства не помічаю, а тепер із задоволенням відстоюю себе і людей, яких люблю. Мені не подобається, коли дозволяють собі зайвого чоловіки. На днях приїхала з подругою до мене в гості, Роксолана залишила машину на моїй парковці під вікнами. Раптом прибіг паркувальник, усміхнено попросив десять гривень. Я йому кажу: «Шановний, я тут живу і плачу за місце для машини». Він миттєво припинив тішитися, заявив, що це не моя машина. При цьому перейшов на «ти». Чоловік починає хамити. «Поміняйте роботу, якщо вона вас не влаштовує. Чого ви настрій нам псуєте?», – не витримала я.

Останнім часом чоловіки якісь стали безпардонні і зухвалі. Зляться на бідність, а негатив зганяють на жінках.

Чому вони зухвалі?
У чоловіків якісь комплекси з’явились. Вони бачать, що жінка дуже сильна, встигає мати гарний вигляд. Наприклад, Надя Дзяк, яка зараз поряд – виховує дитину, готує сніданок, обід і вечерю для сім’ї, веде успішну кар’єру – благополучний дизайнер, у неї працює своя студія з десятками найманих працівників. Вона не пропускає важливих сезонів. Поки жінки сильнішають, чоловіки паркують машини. У цьому вся біда.

Я навчилась відповідати хамством на хамство і цим пишаюсь. Залишаю навмисно про запас у своїй лексиці слова для самозахисту.

Які фрази кажеш невихованим людям?
«Розсунься море, жаба лізе», «Яке їхало, таке здибало», «Свисти Гриню, грійся Мариню». Не кричу, а переходжу на підкреслено ввічливу мову і складні мовні звороти українською. Для більшості невихованих мужчин це діє ефективніше за матюки.

Зустрічаєш шляхетних, інтелігентних людей?
У моєму оточенні дуже багато інтелігентних людей. Я пишаюсь своїми друзями, бо вони найдосконаліші. Я сама сформувала своє оточення. З деякими людьми припинила спілкуватися, бо шкода марнувати таке барвисте життя на порожні теревені, виправдовуватися, чому я успішніша за них. Я працюю над собою і мене ваблять люди, які ростуть і викорінюють недоліки.
Всі, з ким дружу, я не лукавлю, люди близькі: багаті, є дуже багаті серед цих приятелів, є дуже бідні, але вони всі неймовірно інтелігентні.

Україна, особливо західна, славиться любов’ю до пліток. Твоя думка про погану славу на словах?
Насправді побрехеньки – смішно, але багатьох вони до сказу доводять. У мене є коліжанка, вона живе у невеличкому селі Ямниці, біля Івано-Франківська, має маленьку  донечку, але довгий час була бездітною. Ми одного разу до неї приїхали, я заплуталась, де її хата. У сусідів питаю: «Де хата цієї дівчини?». Вони кажуть: «А то тої, що в неї дітей нема». Уявляєте, люди настільки засуджують один одного. Зараз вона розходиться зі своїм чоловіком і питає: «Як я то маю зробити, мене ж проклянуть у селі?». Я у відповідь: «Збирай манатки і їдь звідтам».

Якщо тебе не влаштовує суспільство, треба їхати, міняти на місто, де тебе зрозуміють. Якщо ти на це звертаєш увагу, отже ти до даного суспільства не належиш. Вона зараз планує продавати хату і перебиратись у мегаполіс.

Якщо казати про Львів, то там в особливості менталітету є палюче бажання задавати два запитання: Вийшла заміж? Маєш діти?
Я звернула увагу в Англії, на вечірках, люди при знайомстві запитують : «Як тебе звати? Чим заробляєш на життя?».
Надя Дзяк, дизайнер: «А у Москві, купа домогосподарок пишуть у журналах «соціолог», «філолог», бо вони мають вищу освіту…»

Оля Фреймут: «Кожна країна напевно славиться якоюсь, нехай дрібною, але некоректністю».

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото:  “ГУЧНІ ІМЕНА” (титульне) і прес-служба «Нового каналу»
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua