Олена Фроляк, ведуча програми «Факти» на каналі ICTV, заміжня 11 років, виховує доньку Наталію та сина Антона, поділилась душевними спогадами про весілля. Вона дала рекомендації, як триматись у подружжі разом і не давати приводів для розлучення.

27 березня 1997 року Олена Фроляк побралась з Сергієм. На той час вона працювала ведучою «Вікна» на каналі СТБ. Їй було 29 років. Олена вже сформувалась як особистість, знала чітко, чого чекає від життя. Ведуча хотіла бути успішною у кар’єрі і щасливою у сім’ї.

За місяць до бажаної дати Сергій та Олена подали заяву до РАГСу. Все робили за протоколом.

– 1996 рік – це були не кращі часи у нашому житті, – ділиться спогадами Фроляк. – Тоді помер мій батько, мати була сама, брат навчався. Батьки Сергія теж старші. Тож організацією весілля займались я і мій теперішній чоловік. Ми замовили ресторан без усіляких особливостей та феєрверків. Забава була невелика, запрошених лише 30 і це найближчі люди. Зараз дні народження набагато більші влаштовують. А ми зробили невеличке свято у сімейному колі, бо не хотіли видовищ та шоу. Пригадую, що усі наші заощадження пішли на свято. Нам було не до подарунків. Тому Сергій від мене не отримав весільного презенту і я від нього теж.

Олена зовсім не надавала уваги весільній сукні. Але чомусь життя її таки любить. В цей час українські дизайнери готували весільний костюм до приїзду П’єра Кардена.

– Я цілком випадково взяла його на прокат за 150 доларів, – усміхається Фроляк. – Хоча не рвала на собі волосся, аби знайти щось останнє з провідних світових весільних колекцій.

На весіллі Олени Фроляк не було якоїсь динаміки та романтики. В цей день панувала вишуканість, смак та душевність.

– Я дуже хвилювалась тоді, аби все було добре – продовжує Олена. – Не хотіла приводів для забобон. Боялась спіткнутись, щоб потім не прогнозувати своє майбутнє. Але минулось все гладко, як за планом. І весь мій страх розвіявся після келиха шампанського. Молоду продавали, викупляли. Все було за звичайним сценарієм. Ніхто мене не вкрав, хоч намагалися одногрупники та друзі. Забава була напрочуд весела, мила, сімейна.

На весіллі пара отримала чимало подарунків, які були дуже необхідні, зважаючи на початок нового життя.

– Нам подарували холодильник, пилосос, посуд, кавоварку та гроші, – розповідає ведуча. – Усім було відомо, що ми потребуємо багато побутових речей. Не дарували тоді діамантів, смарагдів, каблучок.

Що відчуваєш, коли ніби вчора був самітницею та самітником. А сьогодні все змінюється.

– Закінчується життя одиноке і починається спільне життя, – пригадує Олена. – Цей момент добре пам’ятаєш. Є життя до і після весілля. Сукню на весіллі ти вдягаєш лише раз – в кращому випадку. Звісно, хтось її зодягає кілька разів. В житті всіляке буває. Але цей день таки особливий.

Після свята пара не поїхала у медовий, зважаючи на нелегкий час. А життя продовжилось з першого ранку і першої спільної роботи.

– Зранку ми зварили каву, так як дуже її любимо, – каже Олена. – Роздивлялись подарунки та квіти, навели лад в оселі. Потім Сергій пішов на роботу, а я після обіду на вечірній ефір. Життя продовжувалось і ми не припиняли працювати.

На шляху Олени та Сергія вистачало труднощів.

– Довго довелось винаймати квартиру, – згадує ведуча. – Ще на тій оселі у нас народилась дочка. У 2000 році у Києві поблизу Оболоні ми купили 8 соток за смішні гроші. Ми там звели свій будинок. Мабуть, Бог дав розуму купити тоді землю. Цього року ми переїхали у свій дім.

Для пари було головне збудувати міцну сім’ю. Довго вони працювали, аби заробити на своє житло, добробут. І лише, заробивши, стали дарувати дорогі речі та поїхали у свій медовий.

Порада для пар

Я не вірю в ідеальні подружні пари. Нібито вони живуть гладко, ніхто голос не підвищить, ніхто не звинуватить. Готуйтесь до серйозної праці, бо сім’я – це серйозна робота. Треба пробачати, слухати один одного. Інколи чимось поступитись. Жінка має бути особливо мудрою. Слухати чоловіка, погоджуватись з ним і казати, що «ти найкращий, наймудріший, найрозумніший у світі». Але при цьому робити все одно по-своєму. Це так завжди було, є і буде. Якщо у жінки мудрості немає, то сім’ї може дуже скоро не стати.

Чоловіки – дуже специфічний народ. З ними треба навчитися жити. Ота жінка, яка навчиться жити з чоловіком мудро, збудує міцну сім’ю. А як буде грати принцесу, настоювати тільки на своєму, «качати» свої права, – не буде діла.

Маєте допомагати один одному. Адже домашня робота забирає чимало сил, терпіння і часу. Жінка просто валиться з ніг.

У мене немає домогосподарки, тому я про це добре знаю. Дуже важливо, коли чоловік винесе сміття, підмете підлогу, щось попрасує, інколи приготує гарну вечерю жінці. Мене чоловік часто радує чимось смачненьким. Інколи я приїжджаю з ефіру, а там може бути якась рибка запечена, курячі стегенця, бокал доброго червоного вина.

Треба готуватися до того, що шлюб – не солодке життя, не рай. Хіба що винятки бувають на Марсі.

Нещодавно був фільм на першому російському каналі «Мадонна: я хочу» до її 50-річчя. Вона розповідає про свого чоловіка Гая Річі:

«Коли я в нього закохалася, то думала, що на світі таких людей немає. А, коли з ним одружилася і прожила кілька років, зрозуміла, Гай Річі – це не той принц, якого я чекала, вірила. Він мене злить, дратує, не розуміє, натискає на больові точки. Але ми з ним живемо, він примушує мене думати, йти вперед. У нас є на чому витрачати свою любов. Ідеального подружжя не буває.»

Тому треба бути готовим до компромісу, до поваги один одного. Тоді, мені здається, все буде нормально.

Автор: Ірина Новоставська

Фото: канал ICTV

Джерело: Майже одружені

http://bignames.org.ua