Позавчора мене доля закинула до Молодого театру на виставу «Хороводи любові». Подія таки зацікавила багатьох, адже ніде було яблуку впасти. У холі пані, що пропонувала придбати програмку спектаклю, повторювала: «У виставі грають Лілія Ребрик та Ірма Вітовська».

Зал очікування декорований світлинами акторського складу театру. Гості культурного місця намагались на фото знайти обличчя, схоже, порівнювали з серіалами. Звісно у таких речах гарною підказкою ставала жінка з програмками. Її голос підвищився, коли один із відвідувачів Молодого театру, який був не сам, а з коханою, самовпевнено сказав: «А хто такі Вітовська і Ребрик? Я їх не знаю». Працівник театру перелічила майже всі роботи згаданих акторок, щоб підтвердити їх значущість. У цьому випадку могли дві сторони промовчати, але ж ні, чомусь люди ніби самі шукають конфлікти. Може, й тому, що колись вважалось прийнято знати артистів своєї країни, а тепер це нівелюється.

Двері до таємничого партеру відчинилися і люди, з нетерпінням побачити щось надзвичайне, слідували на свої місця. Спочатку спектакль сприйнявся неоднозначно через еротичний жанр, але вже через кілька сцен стало зрозуміло, що відбувається. Багато бруду вилито у спектаклі, але ж і життя має багато нечистот: погані слова, ганебні вчинки, брехня, переважання тваринних інстинктів над розумом, спокуси.

Кожен персонаж «Хороводів любові» мав двох коханців (коханок). Щоразу герої запевняли про свою відданість, казали про кохання, вигадували для себе плюси та бавились у фантасмагорію. Багато виникало неоднозначних запитань у героїнь спектаклю, які традиційно хочуть мати вірного та єдиного чоловіка. Вони отримували відповідь, якій лише залишалось повірити.

Ірма Вітовська зіграла у виставі гризетку – молоду жительку міста легкої вдачі, Лілія Ребрик – покоївку, Олексій Вертинський – чоловіка, Наталія Васько – молоду пані, Володимир Кокотунов – поета, Ганна Васильєва – повію, Кирило Бін – вояка.

«Хороводи любові» поставлені за Артуром Шніцлером, переклад Івана Мегели. Режисер-постановник – Станіслав Мойсеєв.

Молодий театр каже про спектакль так: «Ця вистава дійсно зіткана з десяти відвертих епізодів, але зіграні вони з іронічною посмішкою, тому що творці цього гламурно-феєричного дійства трактують кохання як гру між одвічними полюсами – Чоловіком і Жінкою – як боротьбу і єдність протилежностей. Гру, якій ніколи не будуть притаманні серйозність, тривалість і сталість, бо вона – замкнене Коло, яскравий хоровод емоцій, строката неспинна карусель…».

Виставу сприйняли шаленими оплесками. Мені сподобалась гра Лілії Ребрик, Ірми Вітовської, Олексія Вертинського, Володимира Кокотунова, Кирила Біна і Ганни Васильєвої. На мою думку, мораль вистави – дивлячись на негідні вчинки героїв, переосмислити своє життя, зрозуміти своїх близьких і вчитись жити як належить розумній людині – духовно, культурно і в любові.

Ірина Новоставськаhttp://bignames.org.ua