Зміни диктують настрій
Моя професія – це постійний пошук. Мені доводиться постійно змінюватися, вміти бути різною і цікавою. Зовнішній вигляд часто диктує поведінку людини, те як вона розмовляє і які вона робить вчинки…
Кожного дня є можливість бути різною. Хоча б тому, що в театрі я можу бути несподіваною, некрасивою, в кіно – ексцентричною, божевільною, на телебаченні – вишуканою, яскравою, вдома – простою і інколи навіть слабкою, а в житті – просто щасливою жінкою, яка вміє посміхатися і радіти…
Лілія Ребрик та Тамара Яценко
Театр вимагає багато зусиль, уваги і навіть здоров’я. Ви уявляєте, як хочеться зробити роботу, коли раптом отримуєш роль Соні в п’єсі “Дядя Ваня” Чехова, про яку мріяла ще зі студентських років. Ти не шкодуєш ні сліз, ні душі, ні серця, аби використати цю можливість прожити дві години на сцені в образі Соні, аби спробувати мислити і чинити як Вона. І це перевтілення потребує і зовнішніх змін. Як воно: бути некрасивою як Соня? І що взагалі таке для дівчини “бути некрасивою”? А можливо їй просто ніхто ніколи не казав, що вона красива. Так, їй казали, що в неї красиве волосся… І Соня, мабуть, ненавидить за це своє розкішне волосся… Мені, створюючи цей образ, уявлялося, що в неї до землі коси, які аж тягнуть її вниз і в неї важка хода. І коли цю зовнішню закутість наповнюєш безмежно багатим внутрішнім світом Соні- створюється Образ, який ти починаєш любити, втілювати і берегти, а головне, з яким ти, як Ліля, починаєш дорослішати.
З останніх робіт в театрі дуже люблю роль Голубки у виставі “Голубка” Жана-Ануя. Сама назва вже говорить про зовнішній образ… Такий собі янгол з крильцями… Але як цей “янгол”, пройшовши через біль і страждання, нарешті стає САМОЮ СОБОЮ, усвідомлює, яке може бути ЛЕГКЕ життя і як дійсно можна, якщо хочеш БУТИ ЩАСЛИВОЮ! З такими ролями насправді мудрішаєш…
Я зрозуміла одне, перебуваючи в образі персонажа, можна дозволити собі таку поведінку, яку в житті не дозволиш собі ні за яких обставин. Певні ролі і образи, в які ми вживаємося, навіть здатні спалювати внутрішнє сміття, яке накопичується всередині кожного з нас. Така “рольова гра” є змістом вистави нашого театру “Empty trash”.
Якщо в театрі – це шлях від внутрішнього до зовнішнього, то на телебаченні навпаки – від зовнішнього до внутрішнього. Яскравий сонячний вигляд вже диктує прекрасну погоду, незважаючи на прогнози синоптиків. Банально, але дійсно, коли я вела прогноз погоди, хотілося донести глядачам, що у природи немає поганої погоди. І навіть в найлютіші морози, чи в найрясніші дощі з кожною людиною можуть статися події, про які вона з посмішкою згадуватиме все своє життя. Ось такою мені хотілося бути в “Прогнозі погоди”: легкою, позитивною і сонячною.
Лілія Ребрик у палкому танці з Олександром Лещенко
Проект “Танцюють всі!” вимагав зосередженості і щирості. Він диктував образ Мами чи Подруги, якою мені хотілося бути для танцюристів. Приємно, що учасники довіряли мені, навіть запропонували спробувати себе в образі Танцівниці. Було цікаво і непросто. Чуттєвий танець із Сашком Лещенко на пісню О.Пономарьова “Я не такий” хотілося зробити емоційним, насиченим, сповненим змістом, поглядами… Цим танцем хотілося розказати історію про “легкість” життя, коли люди, дивлячись одне на одного, посміхаються, коли посміхаються очі,- і про це розказують рухи… Як в житті. Справді, щасливу людину легко помітити в натовпі, в неї світяться очі… І про таких людей із захопленням мені хочеться розповідати в програмі “Неймовірні історії кохання”. Хочеться створити образ жінки, у якої світяться очі, яка дійсно вміє бачити чудеса, яких так багато в нашому житті. Адже програма називається не просто “Історії кохання”, а “Неймовірні історії кохання”. Тому хочеться зробити акцент саме на неймовірності почуттів наших героїв, які не кожного дня трапляються.
Взагалі, я знаю точно, що вмію і люблю бути різною і непередбаченою. Незважаючи на вимушений, досить класичний стиль одягу в житті, мене легко можна побачити в кросівках, майці і джинсах, наприклад, за кермом свого улюбленого автомобіля.
Люблю змінюватись, а зміни диктують настрій. І це прекрасно!
Ваша Лілія Ребрикhttp://bignames.org.ua
Жанна сказав(ла):
Серпень 19, 2009 @ 6:08 pm
Пані Ліліє, доброго дня вам!!!
Мене звуть Жанна, я належу до ваших прихильниць, а оскільки працюю у всеукраїнському виданні, то дуже хотіла б провести з вами інтервю. Якщо це модливо, напишіть за цією адресою: jean123@ukr.net