Світлана починала з навчання, шаленої праці, недоспаних ночей, бажання досягнути багато у цьому житті та зайняти гідне місце у суспільстві. Вона знала, що нічого не дається легко, потрібно йти на певні самопожертви, які потім виправдаються гарним результатом. Її стиль – мінімалізм, для неї життя – калейдоскоп прекрасного, амбіції – ідеалістичні. Колекціонує взуття. Дизайнер Світлана Бевза добре розуміє, що стиль народжується в середині кожної окремої людини, підтримує особистість і дозволяє відкриватись світові.

– Коли Ви зрозуміли, що Вам до вподоби шити?

– Насправді ще раніше я зрозуміла, що люблю малювати. Навіть зараз не пригадаю, коли почала, бо в цьому віці себе не пам’ятаю. Далі продовжувала вдосконалювати свою майстерність, вимальовуючи дівчат у сукнях, з красивими зачісками та макіяжем.

– Чи були у Вашій родині кравці, можливо – батьки?

– Так, у всіх жінок у моїй родині руки золоті. Колись моя мама професійно навчалась мистецтву шиття, але загалом набуті знання та навики використовувала тільки для себе. Бабусі вишивали картини, батько моєї матері – художник.

– Що першим пошили?

– Вбрання для улюбленого ведмедика.

– Не займались створенням гардеробу для знаменитих ляльок Барбі?

– О, вони в мене були “ексклюзивно вдягнені”.

– Якою була Ваша перша швейна машинка? Легко було на ній шити?

– Були “Чайка”, “Тула” старенька (мамині), ба – навіть антикварний “Зінгер”. Шити було легко і цікаво, але машинці попервах добряче діставалось.

– Вибір професії був тільки Вашим чи трішки “допомогли” батьки?

– Тільки мій. Хоча батьки брали участь у виборі моєї першої вищої освіти – економіста.

– Які ВНЗ закінчили?

– Перша освіта – Київський торгово-економічний університет, а друга – Київський університет технологій і дизайну.

– Ви твердо знали, що дизайнер – це саме те? Можливо, були сумніви?

– Я працюю з 18 років, займалась міжнародною економікою, працювала в юридичній компанії, але завжди твердо знала, що хочу створити власний бренд одягу.

– Як далі продовжили розвивати свій потенціал? І коли почали просуватись у дизайнерській сфері?

– Згодом я працювала економістом у великій компанії, доки не потрапила на роботу до відомого на той час дизайнера Олександра Моняка. З цього все почалось: участь у показах, вивчення та організація робіт бренду. Дуже цікаві та пізнавальні часи були для мене.

– Від чого довелося відмовитися, аби досягнути нинішніх висот? Чи завжди вистачало часу на студентські посиденьки?

– Спершу робота поглинала весь час та була в абсолютному пріоритеті. Згодом я підібрала і налаштувала професійну творчу команду: працювати стало не тільки легше, але й цікавіше та продуктивніше.

– Коли вперше заробили на пошитті одягу? Що це було і скільки отримали у грошовому еквіваленті?

– 4 роки тому я створила вечірню сукню та заробила, як на той час, близько 200 доларів. Тоді мені здавалось, що це шалені гроші.

– Ваш стиль – мінімалізм. Не думаєте, що в певний момент Ви таки зацікавитесь одягом, обшитим камінням, бісером та зміните своє бачення одягу?

– Я здатна зробити мінімалізм навіть з камінням та бісером.

– Скільки Вам було, коли Ваш одяг вперше був представлений на показі?

– У 24 роки відбувся мій дебют на Українському тижні моди. Трішки раніше, у 20 років, влаштовувала покази на курсах конструювання одягу.

– Чи є у Вас секрет успіху?

– Віра в себе і завжди гарний настрій!

– Що потрібно для успішної кар’єри, окрім впевненості та віри? Чи багато залежить від вміння розмовляти, вдягатися та дипломатично спілкуватися?

– Багато в чому допомагає цілеспрямованість. До того ж, слід бути готовим, що початок будь-якої справи забиратиме весь Ваш час, сили, думки. Це кропітка і серйозна праця.

– Крім основної діяльності, чи цікавитесь Ви ще іншими речами, які приносять прибутки?

– Чимало можливостей для розвитку. На даний час приділяю основну увагу улюбленій справі, але вже зараз мрію займатися благодійністю.

– Чого Ви нині досягли?

– Зараз за плечима 4 колекції, представлені у рамках Українського тижня моди, власна дизайн-студія у центрі Києва. Одяг продається не тільки в Україні, але й за кордоном, зокрема в Росії (Москва та Санкт-Петербург).

– Які клієнти до Вас звертаються?

– Звертаються багато зірок шоу-бізнесу та жінки-політики, бізнес-леді.

– Максимальна сума, яку Ви отримали за сукню?

– Не конкретизуватиму. Чотири нулі.

– За скільки продаються Ваші сукні на аукціонах?

– Було, що за 10000 євро їх придбали.

– Хто у Вас постійний клієнт на придбання взуття?

– Їх багато. У мене високоякісне взуття, до того ж, завжди трендове, тож користується неабияким попитом.

– Ви економіст та дизайнер – це поєднувані і водночас різні сфери. Можливо вже маєте наміри отримати ще третю вищу чи хоча б закінчити курси?

– Мене цікавить у майбутньому зайнятися вивченням ювелірної справи та пройти акторські курси.

– Чи можуть стати відомими дизайнерами молоді люди, у яких фінансів небагато, але впевненості у своїх силах вдосталь?

– Так, я тому приклад.

– Що порадите молодим людям, які планують стати дизайнерами? Як починати?

– Маємо декілька шляхів:

• Піти на практику до відомого дизайнера.
• Заснувати власний бізнес (я колись кредит у банку для цього взяла).
• Взяти участь у дизайнерському конкурсі – це теж дає шанс бути поміченим.

Автор: Ірина Новоставська

Фото: архів Світлани Бевзи

Джерело: http://www.profosvita.org.uahttp://bignames.org.ua