1. Роксолана Гнатюк: “Зіркове щастя… яке воно?”

    Блог Роксолани Гнатюк, Роксолана Гнатюк

    Про щастя говорили, говорять і будуть говорити. До нього прагнули, прагнуть і будуть прагнути.  Але і досі ніхто не знає точно, що це таке… І кожен з людей розуміє щастя по-своєму…



    Американські психологи Соня Любомірскі та Кен Шелдон вважають, що щастя на 50 % залежить від нашого темпераменту і особистісних особливостей людини. На 40 % — від того, як ми будуємо своє життя: чим займаємося, про що мріємо і чого досягаємо, хто є нашими коханими і кого ми вибираємо собі в друзі. Лише маленька частинка (10%) — це вплив зовнішніх обставин, наше соціальне коло, місце проживання та рівень достатку.
    Цікаво, а що говорять відомі особистості про щастя? Для багатьох непересічних людей щастям, як і для більшості з нас, є робота та улюбена сім’я.
    Відома українська співачка Софія Ротару зізналася в одному інтерв’ю, що „щастя, яке я відчуваю на сцені, словами не передати! І я безумовно, дуже щаслива людина, бо в мене є сім’я, яку я дуже сильно люблю, улюблена професія, заради якої живу, і мої дорогі слухачі, які дають мені силу та енергію!”.

    І, дійсно, чимало зірок  багато часу та сил  віддають роботі  і відчувають себе щасливими,  бо знайшли справу свого життя. Більшість із відомих особистостей зізнаються, що робили би свою роботу, навіть, задарма, оскільки дуже люблять її. Мабуть, це дійсно щастя – робити те, що тобі дійсно подобається!

    Дуже багато відомих людей вважають, що щасливою може бути лише людина, яка має родину. Найвідоміший пірат усіх часів та народів  капітан Джек Горобець (актор Джонні Депп) сказав якось в інтерв’ю одній французській газеті „після того, як як підписав угоду з голівудським дияволом, наш острів (острів, де живе його родина – авт.) – єдине місце в світі, де немає кіно, де є тільки моя сім’я і нормальне життя. Це просто казка! Це – щастя!”

    „До народження власних дітей я і не знав, що найбільше щастя в житті – це родина!” Як бачимо, навіть безстраші пірати вважають, що діти  і родина – це справжній скарб.

    І його дружина, відома французьська співачка і акторка, Ванесса Параді, мабуть, згідна з Джонні. Після випуску альбому “Bliss” (2000) вона сказала. „Це альбом про моє повсякденне життя, яке може кожен пізнати. Моє теперішнє життя (з Джонні та дітьми) дуже гарне. І я просто не можу втримати це в таємниці. Коли я кохаю, коли я щаслива, я хочу розказати про своє щастя усьому світові”.
    Акторка Лів Тайло вважає, що „слід пов’ язувати свою долю лише з людиною, яку кохаєте, бо це єдиний шлах до справжнього щастя!”
    Неординарний співак Фредді Меркьюрі казав: „я не хочу змінити світ, для мене головне – щастя. Якщо я щасливий – це відображається на моїй роботі. Думаю, що я маю бути самим собою, а мати щастя і радість – це головне в житті. Кожен має прагнути до цього! Але звісно в кожного як виходить”. Як бачимо, зірка вважає прагнення до щастя – головним в житті кожної людини! Трохи самовпевнено, що не кажіть, але це ж легендарний Фредді!

    Відомий історик моди, сценограф та декоратор інтер’єрів  Олександр Васільєв вважає, що „щастя – це наявність вільного часу та здров’я”. При такому щільному графіку як у  цього талановитого мистецтвознавця про вільну хвилинку можна лише мріяти, і думаю, п.Олександр цінує кожний такий момент.

    Популярний український шоумен МС Юрась  так висловлює свою формулу щастя:  „Щастя, – це коли є здоров’я, кохання і самореалізація”.

    Художниця Євгенія Гапчинська каже: „Щастя – це, насамперед, Діма і Настя поруч. Це хороший зелений чай, без якого жити не можу. Це тепло в квартирі і м’який килим на підлозі. В цілому, чудова субота, коли всі вдома і ніхто нікуди не поспішає”. До речі, цікаво, що Євгенія так і назвала галереї своїх картин „Галерея щастя”. Можливо, саме тут багато хто з нас може віднайти своє дитяче щастя, загублене у поспіху сьогодення.
    Відома актриса Джулія Робертс зізналася в одному зі своїх інтерв’ю: «Навіть у найтяжчі моменти життя, ще з дитинства, я знала: десь є щастя. Напевно, і в мене буде. Треба лише жити з відчуттям цієї радості, нехай і далекої, але існуючої. А якщо жити із цим відчуттям — ти вже щасливий. Навіть якщо обставини так собі…» Актриса тонко підмітила, що у повсякденному житті важливо знаходити позитив і вірте в краще. Мабуть, кожен із нас намагається робити так само.
    А Бенджамін Франклін (відомий амереканський політичний діяч, вчений та видавець) якось сказав із цього приводу: «У щоденних життєвих приємностях та задоволеннях міститься набагато більше щастя, ніж у тих злетах долі, що так рідко трапляються впродовж людського життя». Тому, щасливими можуть бути не лише відомі особистості, але і звичайні люди, треба лише вміти знаходити приємності у простих речах. Горнятко кави або чаю, яке зігріває в дощову погоду; гарна новина, якою поділився з вами друг; гра з дітьми; теплий килим під ногами; поцілунок коханої людини; прогулянка з собакою; читання цікавої книжки або статті… Кожен з нас може продовжити цей список, який приносить радість у життя людей. А „люди-зірки” насолджуються простими речами точнісінько так само, як і ми з вами.
    До речі, Ванеса Параді стала популярною співачкою, ще будучи школяркою. Але чи принесло це їй щастя? Деякі люди з відвертою неприязню відносилися до юної зірки. Так, одного разу, якась незнайома жінка брудно виялала зірковуу дівчинку… Можливо, Ванесса знайшла своє щастя саме тоді, коли зустріла Джонні та відчула себе захищеною на їхньому острові…
    Або ще один приклад. Одна з найкрасивіший жінок планети і чудова актриса Анджеліна Джолі, зізналася, що ніколи не мріяла мати власних (біологічних) дітей… Але, коли вона познайомилася з Бредом Пітом, він всиновив дітей Меда, а потім – Захру, і одного разу вона побачила як її чоловік терпляче займається з дітьми математикою то відчула, що не має нічого проти, щоб завагітніти… „Можливо, я ніколи раніше не була достатньо захищеною і щасливою, щоб самій привести когось нового на цей світ, а тут відчула себе досить щасливою?” – говорить популярна актриса.
    Як бачимо, для зірок щастя –  ті ж речі, що й для звичайних людей – родина, кохання, улюблена робота, самореалізація у житті, здоров’я, приємні щоденнні дрібнички…  Зірки не прагнуть чогось екстраординарного, а отримують насолоду від звичайного людського життя з простими бажаннями та реальними потребами.
    Бажаю Вам щастя, гарного настрою та приємних подій в житті!

    Від усього серця,
    Роксолана Гнатюкhttp://bignames.org.ua

  2. У темі 31 коментар

    1. Софія сказав(ла):

      Жовтень 8, 2009 @ 3:15 am

      Ну просто дуже-дуже-дуже гарна стаття! В мене аж настрій піднявся =)

    2. Богдан сказав(ла):

      Жовтень 8, 2009 @ 7:59 am

      Дуже гарний допис. А що таке щастя? Для мене це просто коли на душі спокій.

    3. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 8, 2009 @ 5:00 pm

      Щиро дякую за коментарі!
      оскільки це мій дебют в інтернет-журналі “Гучні імена”, то дуже приємно, що матеріал “Зіркове щастя” викликав перші відгуки. особливо приємно, що у Вас, Софія, навіть піднявся настрій 🙂 Бажаю Вам гарного настрою та сонечка!

    4. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 8, 2009 @ 5:09 pm

      Богдан, дякую за коментар.
      Для кожного щастя – це щось своє… для однієї людини це спокій на душі, для іншої – щастя в швидких змінах подій, для третього… ще щось…
      Одного разу я була за кордоном,де потрапила в японський сад… Я сиділа на камені (нікуди не поспішаючи), серед дерев в рожевому квіті, біля озера, в якому плавали великі золотисті карпи… Навколо панували такий спокій і тиша, що мені здалося, що час зупинився… мабуть, це був один із моментів щастя, яке дарує нам життя. Коли відчуваєш неймовірний спокій на душі…Завжди з приємністю згадую цей момент…
      Бажаю Вам всього найкращого!

    5. Богдан сказав(ла):

      Жовтень 9, 2009 @ 2:23 pm

      Пані Роксолана, як Ви думаєте за щастя за мрією треба ганятися. Чи просто зробити, як старі добрі китайці посидіти на березі річки і дочекатися поки трупи товї ворогів пропливуть біля тебе?
      Давно не було Ваших статей у Дзеркалі.

    6. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 9, 2009 @ 11:10 pm

      Не думаю, що за щастям слід ганятися. Його, просто, треба вміти роздивитися. Мабуть, в цьому заключається певна людська мудрість.
      та й щастя не завжди заключається у смерті ворогів 😉

    7. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 10, 2009 @ 1:43 am

      Счастье подобно бабочке: чем больше его ловишь, тем больше оно ускользает, но если вы перенесете свое внимание на другие вещи, оно прилетит и тихонько сядет к вам на плечо! 😉

    8. Iryna сказав(ла):

      Жовтень 10, 2009 @ 7:49 am

      Я, думаю, що щастя живе у нас всередині. Але інколи, як ви кажете, Роксолано, ми не вміємо його побачити. Та й, мабуть, якби ми завжди були щасливими, ніколи б не рухались далі і не досягали інших вершин.

    9. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 11, 2009 @ 5:05 am

      Ірино, щиро дякую за коментар! Щастя справді залежить власне більше, від людини, аніж від зовнішніх обставин. І, мабуть, ви праві, саме тому, що ми відчуваємо щастя не постійно, ми прагнемо до нього і робимо для цього щось нове, цікаве, корисне…

    10. Danylo Tkanko сказав(ла):

      Жовтень 15, 2009 @ 11:58 am

      Роксолана, піднята Вами тема є надзвичайно цікавою, важливою кожному з нас і водночас дискусійною та багатогранною… Cтаття дуже добра, відчувається фаховий підхід, незважаючи на популярний формат видання.
      Якось папу Бенедикта 16 запитали -“Яким є правильний шлях до щастя та життя вічного?”, на що Папа відповів – “В світі є понад 6.6 мільярдів таких шляхів” …
      Дякую

    11. Олеся сказав(ла):

      Жовтень 15, 2009 @ 10:48 pm

      Роксолано Михайлівно, вітаю Вас з успішним дебютом!!!Ваш позитив відчувається на відстані, навіть через статтю! І погода за вікном не здається вже такою поганою!:) Дякую, що своїми словами, позитивними емоціями на фото та в реальності приносите щастя ближнім!
      Ви завжди вмієте здивувати чимось новим та яскравим! Цікаво, а що ж буде наступного разу…?!:)

    12. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 25, 2009 @ 6:32 pm

      Данило, дуже дякую за коментар.
      я цілком погоджуюсь із папою Бенедиктом 16, що “В світі є понад 6.6 мільярдів шляхів до щастя” …

    13. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 25, 2009 @ 6:42 pm

      Дорога, Олеся, мені дуже приємно було прочитати Ваш коментар.
      Дякую вам за чудові слова та компліменти!мБажаю Вам гарної погоди, чудового настрою та приємних несподіванок в житті!
      Що буде наступного разу? ще не знаю, життя підкаже…

    14. prozaik сказав(ла):

      Жовтень 28, 2009 @ 12:34 am

      Судя по статье главный голос внутри Роксоланы – это голос материнства.

      “Больше тоски мужчины о Женщине только тоска женщины о Ребенке…”

    15. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 28, 2009 @ 3:31 pm

      Дякую за цікавий коментар, prozaik.
      Відносно мого внутрішнього голосу -в голосі материнства не бачу нічого поганого. Психотерапевти – вони ж своєрідні “мами і тати” для більшості своїх клієнтів 🙂 Та й з відомими філософами минулого (особливо, чоловіками) не посперечаєшся :)) А я би додала ще один афоризм: “В настоящем мужчине скрыто дитя, которое хочет играть” 😉

    16. Iryna сказав(ла):

      Жовтень 28, 2009 @ 9:48 pm

      Голос материнства – це чудово. Адже кожна жінка ніби повинна до нього прислухатись. І всі ми комусь мама, тато, дорослий чи дитина. Таке вже життя – постійно граємось як діти 🙂

    17. prozaik сказав(ла):

      Жовтень 29, 2009 @ 10:28 pm

      Если психотерапевты “мами і тати” для своїх клієнтів, то кто же “родители” для самих психотерапевтов? 🙂

      “Как слепые котята мы живем в этом мире,
      И в погоне за счастьем мы теряем покой.
      Мы рождаемся в мир, чтобы нас полюбили
      Ждем, надеемся… Мир же занят собой.”

    18. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 30, 2009 @ 2:16 pm

      Iryna, дякую за коментар.
      Згідна, з вами, що всі ми в якійсь мірі граємося як діти – тоді життя здається цікавішим!

    19. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Жовтень 30, 2009 @ 2:41 pm

      Добрий день, prozaik.
      Дуже сподобася вірш, що ви процитували… Кого недолюбили в дитинстві батьки, той і в дорослому віці (наче дитина)постійно шукає від світу проявів любові. Психотерапевти можуть на деякий час замінити людині батьків, і людина за час терапії мінюється і дорослішає. Коли терапія пройшла успішно, то клієнт відчуває себе достатньо дорослим і ресурсним, і вже не потребує “тата і мами”. Психотерапевти допомогають людині змінитися, знайти власну сутність, знайти ресурс…
      А,ви, prozaik, мабуть далекі від світу психотерапії 🙂 бо інакше знали би, що в багатьох психотерапевтів є свої супервайзери, своєрідні батьки. Правда, в них трошки інші функції… Психотерапевт – звичайна людина і теж іноді потребує поради чи підтримки.
      А, взагалі, психотерапія, психіатрія, психологія – надзвичайно цікаві науки, яки криють у собі ще багато нерозгаданих таємниць!
      Удачі!

    20. prozaik сказав(ла):

      Жовтень 30, 2009 @ 11:43 pm

      “Будьте как дети” (Мф. 18:3)

      “Кто не примет Царствия Божия, как дитя, тот не войдет в него” (Мк. 10:15)

      Наверное Иисус много на себя берет советуя не взрослеть ? 🙂

      Разве успешная терапия = “повзрослевший” пациент ?
      Это аксиома или теорема 🙂 ?

      По поводу километража “від світу психотерапії” – к сожалению на пару сотен книг ближе чем любой выпускник психфакультета 🙂

      Насчет “психотерапія, психіатрія, психологія –… науки “. Хм…. Либо бизнес, либо хобби, либо работа с собственными комплексами.

      И все-таки о счастье … 🙂
      Вместо себя процитирую Сашу Черного:
      “Спим и хнычем. В виде спорта,
      Не волнуясь, не любя,
      Ищем бога, ищем черта,
      Потеряв самих себя…”

    21. prozaik сказав(ла):

      Жовтень 30, 2009 @ 11:56 pm

      P.s. Красивая фотография в заглавии блога.
      “Твои глаза как две иконы – или молиться иль целовать”

    22. Iryna сказав(ла):

      Листопад 1, 2009 @ 12:04 pm

      Prozaik, я з вами згодна, що людина постійно шукає щось, когось і з тими пошуками себе губить. Правду кажуть, якщо не маєш власної думки, тоді думатимуть за тебе. Психологів в Україні вважають тими людьми, які врятують від усього. Люди намагаються на плечі спеціалістів перекладати проблеми і не вирішувати самі. Адже психологи не вчать жити, не кажуть єдиної формули щастя, а допомагають людини зрозуміти, яка вона і як добре жити саме для неї.

    23. prozaik сказав(ла):

      Листопад 1, 2009 @ 3:56 pm

      “… если звезды зажигают,
      Значит это кому-нибудь нужно?
      Значит, это необходимо,
      Чтобы каждый вечер над крышами
      Загоралась хотя бы одна звезда?!”

      Но сдается мне, дорогая Роксана, Вы замахнулись на задачу, которая, как теорема Ферма, пока не имеет решения :).

      По поводу “звезд” – здесь явный невротизм. Сначала люди кладут жизнь свою и судьбу на алтарь чтобы добиться признания и известности (узнаваемости), а потом вторую часть жизни опять несчастны в требовании “не лезьте в душу”. Прямо садомазохизм какой-то :).
      И проблема явно закольцовывается. Чтобы создать что-нибудь не тривиальное – необходимо быть НЕ в норме, ибо “нормальные” и создают “нормальное”.
      Отсюда же и вечные спутники “творческих душ” – алкоголь, наркотики, разврат и самоубийства. Вечный коктейль самовыражения, поиска универсального ответа, недопонятости себя и другими. Хотя психолог назвал бы это ифантилизмом,вечным “зависшим” подростковым максимализмом, отрицании ВСЕХ при еще не сформировавшемся и не понятом Я. Т.е поистине гениальный творец неможет быть полностью счастливым по определению.

      “Возьми мое сеpдце, возьми мою душу,
      Я так одинок в зтот час, что хочу умеpеть.Мне некуда деться,свой мир я разрушил,
      По мне плачет только свеча,на холодной заре”
      Стихи “Арии” похожи на гимн маящихся творящих (в хорошем смысле слова)душ.

    24. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Листопад 2, 2009 @ 2:58 pm

      Iryno, дякую за коментар.
      Від психологів чи психотерапевтів завжди очікують багато і ставлять питання: “а що мені робити далі? як тепер жити?” І я абсолютно згідна з тим, що ці спеціалісти мають допомогти зрозуміти людині її власну сутність і потреби. І щоб вона сама навчилась давати відповіді на свої ж актуальні питання.

    25. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Листопад 2, 2009 @ 3:42 pm

      prozaik, я зовсім не очікувала такої кількості коментарів.
      дуже дякую.
      Приємно, що ви, така ерудована і начитана людина, звернули увагу на мою статтю.
      Коли я писала “стати дорослим” я мала на увазі, стати більш зрілим, відповідальним, самостійним. Дорослість в психотерапевтичному сенсі – це вміння приймати власні рішення, відповідати за них, знайти свій власний ресурс тощо…
      Тобто подорослішати означає, не бути інфантильним, а бути достатньо зрілим, щоб самостійно давати рішення на актуальні питання.
      але я не заперчую, що можна в собі залишити риси дитячості… Іноді саме дитячий погляд на світ нас рятує від багатьох проблем 🙂
      Всі інші ваші питання, ствердження мають різні сторони, можна про це багато дискутувати, писати і говорити…
      Не вважаю, що я замахнулася на щось надзвичайно велике. Я не ставлю перед собою таких цілей. Я – звичайна людина, і мої цілі, мабуть, точнісінько такі як і багатьох читачів цього сайту… 🙂 Стосовно алкоголю та наркотиків, як супутників зіркового способу життя – у нас з головним редактором теж виникла ця ідея, що можна освітлити цю тему в блозі.
      Відносно того, що зірки шукають себе, самовираження, розуміння… Хіба тільки зірки? Кожен з людей прагне цього. Наприклад, чого прагнули ви коли писали ці коментарі (цікаві, ерудовані, неоднозначні)? Чому я вирішила написати цей пост? Чому створили такий сайт як “ГУЧНІ ІМЕНА”?
      Кожен з людей знаходиться в якомусь пошуку себе, свого власного “Я”, свого щастя… І це вже мабуть тема для цілого посту, а не коментаря…
      А відноснто слів “Я так одинок в этот час, что хочу умеpеть. Мне некуда деться,свой мир я разрушил…” Гарні слова, але як на мене краще навчитися будувати щось, аніж руйнувати… Твоє життя – це твоє життя, і ніхто не зможе прожити його за тебе…
      не знаю, хто сказав, але мені дуже подобається вислів: “«Аніж нарікати на темряву, краще засвіти свою свічку, і темряви стане менше»…

    26. prozaik сказав(ла):

      Листопад 4, 2009 @ 12:29 am

      “Приємно, що ви, така ерудована і начитана людина …”

      Мур, мурр, мурр-рр 🙂
      Когда за ухом чешут это всегда приятно 🙂

      “Умное лицо – это еще не признак ума, все самые большие глупости делаются именно с этим выражением лица. Улыбайтесь, господа, улыбайтесь!” (Барон Мюнхгаузен).

      “зірки шукають себе, самовираження, розуміння…”

      Сдается мне, что поиск себя и самовыражение это хоть и одна медаль, но разные ее стороны. Ищущий себя через свое Я пытается познать мир, а самовыражающийся человек через мир пытается познать себя.

      Как на мой взгляд творческие люди, которые “ищущие” – это как раз те которые чаще всего и тушат психику алкоголем или наоборот – разгоняют наркотиками. То есть “ищут то, не знают что”.
      Тем творцам, которые самовыражаются, немного легче – они хотят увидеть себя глазами окружающих. Ради этого всего и творят.
      А некоторые и вытворяют 🙂

      “.. чого прагнули ви коли писали ці коментарі (цікаві, ерудовані, неоднозначні)? ”

      Мур, мурр, мурр-рррр 🙂

      Да все просто :), прагну соединить Ищущую часть с Самовыражающейся. Потому как побывал и на первом пути и на втором.

      Надеюсь не будет со мной как в сказке: «Направо пойдёшь – коня потеряешь, себя спасёшь; налево пойдёшь – себя потеряешь, коня спасёшь; прямо пойдёшь – и себя и коня потеряешь» :).

    27. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Листопад 4, 2009 @ 8:37 pm

      Бажаю вам, prozaik,поєднати вашу “Ищущую часть с Самовыражающейся”.
      і удачі на цьому шляху.

    28. prozaik сказав(ла):

      Листопад 4, 2009 @ 10:47 pm

      По поводу алкоголя тоже не все так просто. Роксолана, Вы как психолог с дипломом 🙂 должны знать, что кодирование, психотерапия и прочие прибамбасы срабатывают в лучшем случае в 30% случаев. То есть проблема намного глубже физиологии и психологии. Часто спасая «тихого алкоголика» его подставляют под инфаркт, рак или СПИД. Способов самоубийства в нынешнем миру достаточно много. Для того чтобы пить нужна огромная сила воли. И это не шутка. Лишить себя жизни, вычеркнуть из «рядов людей» – это не слабость, это огромная внутренняя сила. Но сила это подобна психологии камикадзе. Пьют все. Но спиваются ведь 5-10, пускай 20%. А ведь инфантилизма в людях гораздо больше 80%. Значит алкоголь и слабость это поверхностное банальное сравнение (или уравнение)?
      Кроме того, как психолог с дипломом :), Вы также в курсе, что нервная система каждого человека так же индивидуальна как и отпечатки пальцев. Поэтому кто-то обходиться без алкоголя – «салют Мальчишу :)», а кто-то возможно и обязан употреблять. Кто-то может прожить вегетарианцем, а у кого-то без мяса гемоглобин упадет к нулю. Кроме того, как я уже говорил, трудно создать неординарное пребывая в ординарности.
      Как физиологу с дипломом :), Вам наверное также известно, что каждый день организм любого человека вырабатывает несколько десятков грамм алкоголя, значит природа не дура и все не просто так? А может у кого-то в организме сбои с производством внутреннего спирта :)?

      По поводу возможных комментариев в стиле «нужна норма», то вопрос о «нормальности» это путь по кругу и в некуда. Самые нормальные люди это дебилы. В психотерапевтическом смысле этого слова. Они счастливы, их практически все устраивает, потребности минимальны, как дети просто откликаются на любовь и ласку, не устраивают войн, не занимаются терроризмом, радуются жизни и не печалятся о смерти, не маются неврозами, не размещают в Интернете порно с детьми, не устраивают геноцид собственной страны. Да много чем получше «нормальных» людей.

      Подводя итог, хочется сказать, что всеми любимый кризис он явно далеко не экономический. В тупик уткнулись и финансисты и медики (со СПИДом, раком и свиным гриппом), и психологи (с фобиями, Эго и гомосексуализмом). От идей и версий конечно зашкаливает. Но претендуя на звание наук нужно побольше бы ответов, а не по-одесски вопросом на вопрос …

      “Нет! И в церкви все не так,
      Все не так, как надо…”

      По поводу современного “творчества”:
      ” … И ты будешь волков на земле плодить,
      И учить их вилять хвостом!
      А то, что придется потом платить,
      Так ведь это ж, пойми, – потом!”
      Чует душа творческая тонкая, что платить когда-то придется.

      “… Ах! какая смешная потеря!

      Много в жизни смешных потерь.

      Стыдно мне, что я в Бога верил.

      Горько мне, что не верю теперь”.

    29. prozaik сказав(ла):

      Листопад 4, 2009 @ 10:50 pm

      Золотые, далекие дали!
      Все сжигает житейская мреть.
      И похабничал я и скандалил
      Для того, чтобы ярче гореть.

      Дар поэта – ласкать и карябать,
      Роковая на нем печать.
      Розу белую с черною жабой
      Я хотел на земле повенчать.

      Пусть не сладились, пусть не сбылись
      Эти помыслы розовых дней.
      Но коль черти в душе гнездились –
      Значит, ангелы жили в ней.

    30. prozaik сказав(ла):

      Листопад 4, 2009 @ 11:24 pm

      Чем отличается отличается рядовой Сергей или Наташа от трупа, в который они превращаются вдруг и внезапно? Неужели отсутствием физиологических реакций? Или прекращением психологических процессов?
      Почему рядовые Сергей, Вася, Наташа, Нюра пролетают на небосклоне жизни как секундыне метеориты и првевращаются в пыль, которую никто не вспомнит уже завтра, а такие люди как Лермонтов, Шаляпин, да Винчи, Высоцкий, Юнг, Парацельс, Моцарт, Пифагор, Цой продолжают жить среди нас как отблеск звезд, которые угасли где-то там во Вселенной, но мы видим этот свет даже сегодня. И это не просто память. И уж точно не физиология с психологией. И даже не физика Ньютона или квантов. Это то, что пытаются понять с помощью алкоголя, холотропного дыхания, Иисусовой молитвы, медитации, ЛСД, цитологии, черной магии, кибернетики, Каббалы …
      Вряд ли это заезженное “смысл жизни”. Смысл жизни есть и у животных и у растений. Но что есть та ТОСКА, которая поет, пишит стихи, возводит или сжигает храмы, завоевывает империи или женщину, ищет в книгах или толкает в петлю?

    31. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Листопад 5, 2009 @ 4:49 pm

      Mostly Not Mozart 😉
      недавно прочитала, що Моцарт за своє коротке життя написав стільки музичних творів, що якби звичайна людина сіла ці твори просто переписувати – то потратила би майже все життя просто на копіювання.Не знаю ,як це йому вдалося, але ж вдалося! 😉
      не згідна з тим, що лише “та ТОСКА” штовхає людину на творчість чи подвиги.
      На творчість спонукають сильні емоції (і не тільки негативні, але і позитивні – радість, кохання!), але щоб добитися чогось треба мати трохи і сили волі…
      Шукаємо відблиск зірок минулого???
      ну, може, хтось і знайде, засвітивши СВІЙ ВЛАСНИЙ ВОГНИК!
      а робите для цього ви, prozaik? – людина яка обрала собі таку прагматичну маску, і тим часом цитує вірші романтичного і безшабашного поета…

    Висловлюватись