1. Роксолана Гнатюк: ““Якби” – це роман про звічне бажання людського Кохання і пошуки Своїх”

    Я читаю років з п’яти. Без книжки чи журналу себе просто не уявляю. Мені колись на роботі колеги-лікарі, навіть,  подарували ангелика з книгою, тому що „ти завжди читаєш”…

    Зізнаюсь, що більшість книг я таки перечитала в підлітково-юнацькому віці. Зараз  все менше і менше часу залишається на читання, тому хочеться вибирати щось дійсно гарне і корисне… Нещодавно прочитала книгу „Якби” Ірен Роздобудько. Скільки разів ми говоримо собі: „ Якби цього не сталося, все було би по іншому”,  „Якби, я не зробив би цього, то…” „Ех, якби…”, „Якби…”  Головній героїні книги Ірен Роздобудько Вероніці випала неймовірна можливість потрапити у власне минуле і змінити деякі події свого життя… Ніка – чудова журналістка, але не може працювати ведучою програми на телебаченні, тому що в дитинстві після сильної психотравми (якої сама не може пригадати) почала сильно затинатися. Єдиний шанс виправити цю дурну помилку – це потрапити в той час, коли дівчинка захворіла.

    Але дана книга – це  не просто розповідь про подорож у минуле, і тим більше не на машині часу. Це своєрідний пошук себе, пошук своєї внутрішньої дитини. Бажання захистити себе-дитину від занадто швидкого дорослішання, від дорослих проблем і пситхотравм,  врешті-решт подарувати захисток, тепло і любов, якого не могли подарувати власні батьки.

    Крім того у минулому є шанс врятувати сусідського хлопчика Ярика (який казав, що одружиться з Нікою) від ранньої і несподіваної смерті. Врятувати Ярика  і трохи розчаруватися у ньому дорослому. Мене глибоко вразила фраза роману, яка змушує замислитися і над своїм власним життям: „Якби… Якби він знав, що йому випадково було подароване життя, скористався б цим шансом?”

    В романі хитромудро переплутані зустрічі з одними і тими ж людьми сьогодні і в минулому. Я, навіть, мусіла перечитувати такі місця кілька разів, щоб зрозуміти, про що йде мова… Але письменниця всі ці зустрічі – в минулому, сьогоденні і в часі „Якби…” описала блискуче…

    А, може, роман “Якби” Ірени Роздобудько – це роман про звічне бажання людського Кохання і пошуки Своїх (тих, хто тебе розуміє, хто такий як ти, хто як і ти „розмовляє з водою” і „п’є росу з листів латаття”): друзів чи своєї половинки. І про те, що не треба боятися зробити Вчинок, навіть, якщо і не впевнений у його правильності… І, коли врешті-решт знаходиш, того, хто є твоїм коханим, то „починаєш дихати” і життя твоє освітлює  „та сама осяйна посмішка”…

    Ця книжка вчить вірити у дива. І вчить не боятися піти назустріч цьому дивові. „Можна прожити все життя і жодного разу не зіткнутися з дивом. Можна зіткнутися – і пройти повз нього з пучком редиски в сумці і думками про ціну на ковбасу. А можна просто піти назустріч”.

    В цілому, це надзвичайно добра, філософська, розумна і жіночна книжка… Прочитавши її задумуєшся і над своїм життям і хочеш, щоб тих „якби…” у твоєму житті було якомога менше.

    Приємним бонусом до  книги є власні  ілюстрації автора.

    Фото: Christian Inglize

    Від усього серця,
    Роксолана Гнатюк

    http://www.youtube.com/watch?v=O1QXKVjMuO0http://bignames.org.ua

  2. У темі 6 коментарів

    1. Alla сказав(ла):

      Квітень 24, 2012 @ 7:35 pm

      Роксолано, я дуже рада, що Ти спробувала себе у новому жанрі! Молодчинка! Успіхів у творчості! 🙂

    2. Roksolana Hnatyuk сказав(ла):

      Квітень 28, 2012 @ 6:01 am

      Алла, дякую, дуже приємно, що Ти прочитала. Завжди рада твоїм коментарям. Бажаю гармонії та позитиву у житті.

    3. maryna сказав(ла):

      Травень 15, 2012 @ 7:16 am

      Непоганий переспів і виклад роману. А чому раптом ви запроваджуєте новий правопис: мусіла змусіла звічне… навіть у заголовок виносите?! так багато знаєте мов, а українську навіщо так псувати? тим більше далі ж відмінюєте – змушує….

      • Roksolana сказав(ла):

        Липень 7, 2012 @ 7:44 am

        Марино, дякую за підказку…
        Можливо, якби я не ночами писала, то було б менше помилок :)))
        А чому вам слово “звічне” не подобається?
        Як казала героїня вже іншого роману “Бора” (Галини Вдовиченко) “хороше слово. Фактурний варіант”…
        Слово “вічне” мені виглядало занадто пафосним, “звичне” – занадто простим…
        Мабуть, тому підсвідомо вжила слово “звічне”…
        Можливо ви помітили, що багато письменників у своїх книгах вживають не зовсім “літературні” слова…
        У кожного своя манера… Але це не псує мову, а просто показує, що всі ми різні, у кожного різний стиль мовлення…
        Дуже приємно, що ви не полінувалися подивитися скільки мов я знаю :)))
        Гарного вам дня!

    4. Мила сказав(ла):

      Січень 16, 2013 @ 4:22 am

      Уже знаю,какую следующую книгу я прочитаю)Роксолана,спасибо огромное за статью.Как всегда, настолько интересно написано,что не поискать книгу- просто не имею права))

    5. Roksolana сказав(ла):

      Квітень 8, 2013 @ 10:22 pm

      Міла, щиро дякую! Надіюсь, вам сподобається книга!

    Висловлюватись