Оля Фреймут, Ангел (Олександр) Педан і Сергій Притула – це ті, що піднімають всю країну у програмі «Підйом» (Новий канал). Вони веселі, стильні і красиві. Ольга виховує дочку Злату, Сергій – сина Дмитра, а от Олександр і досі не покидає холостяцьких лав. Ми вирішили телеведучих розпитати про шлюб, дітей та дитинство.

1. Олю, Олександре та Сергію, розкажіть, що ви думаєте про таку українську долю та традицію – шлюб?

Оля: Шлюб – це святе. Доказ того, що у парі шанують одне одного. А ще: гарантія, що на небі чоловік і дружина літатимуть на спільній хмаринці.

Сергій: Шлюб – це прекрасна штука! Для мене це є поняттям важливішим, аніж штамп у паспорті, який ми отримали з дружиною в РАГСі. Знаєте, я вірю в ту фразу, де говориться, що шлюби затверджуються на небесах. І відповідальність перед церквою та Богом для мене, все ж таки, є суттєвішою, ніж перед якоюсь там адмінустановою.

Олександр: Шлюб має бути в коханні і на все життя.

2. Сергію, що вам довелося пережити, аби почути слово «Так»?

Сергій: На поміч мені прийшли друзі з «Камеді клаб». Ми приїхали до Юлі під офіс із величезними букетами троянд. Вишикувалися в дві шеренги і коли вона вийшла, почали співати пісню зі словами: «Нехай і холод, і вітри, і сніг із дощем… я від негоди захищу тебе плащем». Після цього кожен із резидентів підходив до неї і казав: «Я самый умный», «Я самый сексуальный», «Я самый богатый»…А останнім підійшов я і сказав: «Для такої жінки, як ти, я спробую зібрати у собі всі ці чесноти».

3. Олю, на що пішов ваш чоловік Олександр, аби довести, що саме він – той єдиний і найкращий?

Оля: У нього було чисте і модне взуття (сміється), але підкорив мене пропозицією руки та серця вже на другий день нашого знайомства.

4. Олександре, коли збираєтеся покидати лави холостяків? Чи з’явилася на обрії дівчина?

Олександр: Чесно кажучи, не люблю розказувати про особисте життя. Не хочу бути прозорим для всіх. Треба ж хоч трохи мати таємниць.

5. А тепер пригадайте найкращий день чи дні вашого життя…

Оля: У мене не існує поганих днів. Усі цікаві і потрібні. Але особливо емоційним був лютневий день, коли народилася моя донька – Злата.

Сергій: 2 жовтня 2008 року, коли на світ з’явився хлопчик завважки 3 кілограми, 900 грамів і 58 сантиметрів на зріст. І звати його Дмитро Сергійович Притула.

Олександр: Я впевнений, що найкращі дні мого життя ще попереду.

6. Чого ви як справжні чоловіки та істинна українська жінка не зробили ще у цьому світі?

Оля: Не насіяла конопель і маку (сміється).

Сергій: Якщо згадувати про «Посадив дерево, побудував будинок і виростив сина», то син росте, дерев насадив по всьому Розгуляєво, а от будинку не побудував. Купив квартиру (сміється).

Олександр: Мені всього 27, і попереду в мене ще чимало звитяг.

7. Олю, у вас є маленька доця Злата. Чи змінила її поява вас, ваше мислення, ставлення до життя?

Оля: Я стала відповідальною. У мене з’явилася низка мрій, які відразу почала реалізовувати. Навчилася заробляти. Стала ще ближчою до своєї мами, бо зрозуміла всі тонкощі материнства.

8. Олю, коли дізналися про те, що у вашому животику новий світ, яка була реакція, що відчували? Ви з Олександром планували дитину чи це був просто приємний сюрприз?

Оля: Я була не на сьомому, а на сімдесят сьомому небі від щастя. Хоча поява Злати була запланованим сюрпризом.

9. Олександре, у програмі «Підйом» можна побачити, з якою насолодою ви бавитеся з дітками. Це один із ваших талантів – уміння педагогічно зацікавлювати дітей або ж таки бажання вже мати власне дитятко?

Олександр: Насправді дуже люблю дітей. У мене батьки педагоги і думаю, що ці педагогічні навички в мене від них. До речі, я впевнений що коли-небудь обов’язково стану як не педагогом, то режисером.

10. Олю, а ви пускаєте до Злати Притулу та Педана? Чого вони встигли її навчити? Після їхньої науки не дістають від вас на горіхи?

Оля: Притула навчив казати «Де моє пиво «нуль три»?». І Педан, і Притула для Злати еталони стилю, розуму та краси. Вона постійно в мене за них розпитує.

11. Сергію, вам подобається вчити Злату чомусь поганому?

Сергій: Ми часто спілкуємося зі Златою, коли вона приходить у студію на Новий канал. Я ніколи не вчив її поганого: для цього в неї є мама (сміється).

12. Вам інколи здається, що діти розумніші за дорослих?

Оля: Діти розумніші за дорослих, бо вони – діти. У Злати дуже образне сприйняття світу. Нещодавно, прийшовши з церкви, сказала, що бачила «фотки Боженьки, на них він був зі своїми друзями». Коли тобі за двадцять, проза витісняє поезію.

Сергій: Буває. Але не те, щоб вони розумніші. Порівнювати розумові здібності чи якісь знання дорослої людини і дитини трошки неправильно. Але, принаймні, діти значно щиріші в тому, що вони роблять і говорять.

Олександр: Навряд чи діти розумніші. Вони просто відвертіші. Вони не вміють обманювати. І дорослим завжди є чого в них повчитися.

13. Що, на вашу думку, головне для дітей? Що їм варто давати?

Оля: Я бачу в Златі її сильні сторони. Постійно на них акцентую. Кажу, що вона дуже розумна, вишукана, красива. Будь-яким чином відганяю від дитини комплекси. Ще ціную її незалежність. Злата сама підбирає собі одяг, їжу в кафе, друзів на майданчику чи настрій в присутності мого дорослого оточення.

Сергій: Для дітей головне, щоб поруч була мама. Дітям потрібна материнська любов. А все решта – питання другорядне. Мені, як батькові, може не треба було б цього говорити, але знаю – якщо їду на тиждень у відрядження, то мій син без мене цей час якось переживе. Якщо від нього зараз забрати маму – це буде трагедія.

Олександр: Правильне виховання і тепло батьків. А також дитсадочок, школа та освіта, яку вони здобудуть. Бо освіта, як не крути, дуже важлива.

14. А тепер зізнавайтеся, скільки б ви хотіли мати дітей та як би їх назвали?

Оля: Скільки Бог дасть.

Сергій: Хочу, щоб у мене було 3 – 4 дітей. Але не знаю скільки дасть Бог… А як я їх називатиму? Не скажу, бо ще й сам не знаю. Але точно будемо з дружиною довго радитися з цього приводу. Я, наприклад, навіть не думав, що сина в мене буде звати Дмитро. Просто після пологів дружина сказала: «Познайомся. Це Дмитро».

15. Своє дитинство згадуєте? Ніколи не виникало бажання повернутись у ті безтурботні часи?

Оля: Мене влаштовує кожен етап мого життя. Але дитинство було по-справжньому барвистим. Брат Микола, сестра Юлія і я жили однією командою. Коли в школі чи в садочку хтось святкував день народження, цукерок на місці не їли. Несли додому і ділилися.

Сергій: Так, я часто згадую своє дитинство. І інколи справді хочеться туди повернутися. Особливо, коли тяжко на душі. Я згадую про ті приємності, які були там, безтурботність…Але ти вже розумієш, що сам собі не належиш. Ти належиш іншим людям довкола тебе.

Олександр: Єдине, чому хотілося б повернутися в дитинство – це за тими відчуттями, коли знаходиш щось нове і дуже жваво на це реагуєш, коли радієш маленьким дрібничкам. У дорослому віці це відчуття зникає.

16. Чим ви промишляли, як були малими? Часто батьки вас розшукували і потім діставалося вам за це?

Оля: Мені ніколи батьки не наказували коли приходити додому. Тому робити щось усупереч бажанню не виникало. Вдома завжди була вчасно, тримаючи за руку брата і сестру.

17. Олю, весілля згадуєте з приємністю? Не було ідеї там за кілька років знову організувати ще одне божевільне весілля з костюмом і білою сукнею, але не в ресторані, а в якихось неймовірних місцях?

Оля: Весілля залишило гарні спогади. Але робити другого дублю не хочеться.

18. Як святкуватимете дерев’яне весілля (5 років)?

Оля: Поняття не маю.

Сергій: Давайте ми спочатку до нього доживемо. Не люблю забігати наперед. Але в будь якому разі, коли святкуватимемо, зробимо так, щоб було приємно і мені, і дружині, і дитині чи дітям…

19. Ви себе уявляли за двадцять років? Якими хочете бути і кого прагнете бачити поблизу себе? Де житимете?

Оля: Я не віщунка. Але хочеться вірити, що майбутнє не стане нуднішим за теперішнє.

Сергій: Я хочу бути заможним, красивим, незалежним, гетеросексуальним, одруженим чоловіком із кількома дітлахами, які вже на ту мить підростуть. Головне, щоб в хаті був дитячий сміх. І, звісно, займатися улюбленою справою, пов’язаною з телебаченням.

Олександр: Успішним, цікавим і молодим. Жити планую в Києві, в Україні, а шопінгом займатися в Європі.

Автор: Ірина Новоставська

Фото: Новий канал, проект “Все в ажурі”

Джерело: Наше весілля

http://bignames.org.ua