Влада Прокаєва в авторському проекті «Жінки майбутнього» балакала з художницею Оксаною Мась. Сьогодні буквально лічені дні творець буває вдома в Одесі. Москву, Монако, Париж, Женеву, Барселону художниця частіше навідує, аніж українську столицю.

Влада Прокаєва: Чи вважаєш кутюр частиною мистецтва?
Оксана Мась: Звичайно. Років зо три тому кутюр фактично наблизився до прет-а-порте. Я радію, що сьогодні протилежна тенденція і кутюр зведений у ранг мистецтва. Пишаюся, що трохи доторкнулась до світу моди з великої букви – дизайнер Браін Рейнс використав мої картини у створенні тканин для своїх колекцій.
В.П.: Ставиш особливі вимоги до умов роботи?
О.М.: Так, я дуже вимоглива людина. Хоча кілька останніх років вважаю за краще заходити в майстерню тільки в білосніжному одязі і фартуху. Так що гардероб для майстерні у мене повністю білий – я в цьому сенсі як Врубель, він також працював виключно в білому. Художник, коли пише картину, повинен бути занурений у процес цілком і повністю, і не думати ні про що, крім роботи. Коли я пишу, мене немає. Коли починаєш думати про себе або про якісь відсторонені речі, одразу губиться нитка і закрадається неправда. Білий колір – колір чистоти і стерильності, в цьому сенсі допомагає.

В.П.: Один авторитетний журнал відгукнувся про тебе так: «Оксана Мась створює роботи приємні душі й оку». Ти хотіла б, щоб твої роботи називали приємними?
О.М.: Я завжди трошки обманюю людей, коли показую роботи на виставці, бо свій кайф від роботи я вже отримала – перший раз, коли придумала творіння, а другий – коли працювала над ним. І, за великим рахунком, мені вже все одно, що люди скажуть про моє творіння. Художнику не можна думати про те, чи сподобаються його роботи публіці, чи продадуться, бо тоді з’являється брехня.
В.П.: Оксана, не так давно ти вирішила продовжити навчання і вступила на філософський факультет університету. Чому?
О.М.: Вже у свідомому віці я втретє задумалася над питанням: «Хто я?». Поки ти недостатньо впевнений, і навіть собі відповідаєш розмито, то можеш піти не тією дорогою, яка тобі потрібна. Я ж завжди відчувала, що мені не вистачає свідомості і відповідей на всі мої запитання. А питань зазвичай дуже багато: Навіщо ти народився? Кому потрібно те, що ти робиш? Куди далі рухатися? Відповіді потрібно десь брати або ж не знаходити їх і страждати все життя, як страждає більшість людей на Землі. Я вирішила, що мене може «врятувати» тільки філософський факультет і усвідомлено пішла вчитися.
В.П.: Відчуваєш, що навчання було корисним чи навпаки?
О.М.: Так, я рада, що зробила правильний вибір, оскільки саме філософія змушує тебе роздумувати, а це саме та практика, якої в нас не було в школі. Коли ти даєш відповідь на всі свої внутрішні питання, приходить внутрішнє світло, авторський стиль, що для художника дуже важливо. Авторський почерк з’являється за умови нестандартного мислення. Кожен художник повинен відповідати за кожен мазок.
В.П.: В цьому аспекті ти замислювалася над роллю жінки в сучасному світі?
О.М.: Я впевнена, що жінка народжена творити. Я зрозуміла, що можу зробити світ трішечки кращим, коли монтувала інсталяцію Оранти в Софії Київській. У дуже морозні (температура була біля -30 градусів) я усвідомила, що повинна подарувати своє творіння місту.
В.П.: Який найбільший успіх для людини?
О.М.: Мені не подобається наше розуміння слова «успіх». На жаль, в Україні успішними вважаються люди, які придумали щось на зразок ефективної схеми пограбування країни. Насправді успішна людина живе в гармонії з собою, а такого успіху досягають лише одиниці.

Розмовляла: Влада Прокаєва
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНА
http://bignames.org.ua