Імениті хроніки культового журналу «Cahiers du cinema» Кароль Беллаіш та Фредерік Полетті «ГУЧНИМ ІМЕНАМ» розповіли про перебування у Києві, особливість роботи з зірками та історію кращого знімка.

Відомі фотографи стали гостями нашої столиці в рамках фотовиставки французького кіно журналу «Афіша». Подібна виставка була презентована 2 роки тому у Празі.

Приятель Фредеріка Полетті працював в «Cahiers du cinema». Він зацікавив фотографа до співпраці з виданням. Кароль Беллаіш почала фотографувати у 13 років. Її музою стала Катрін Деньов. Хоча в дитинстві вдалось сфотографувати лише дочку знаменитої акторки. Довго довелось Беллаіш чекати зустрічі з Деньов, вона відбулась тільки у 2003 році. З початку роботи в «Cahiers du cinema» Кароль зустрілась з серйозним випробуванням – сфотографувати 50 кінематографістів за 1 вечір.

Як вас зустрів Київ?

Фредерік Полетті: 1 вересня я приїхав до столиці. Місто мене просто захопило. Спостерігається динаміка, справжнє життя. І Київ змінюється, це відчувається.

Кароль Беллаіш: Мені дуже цікаво познайомитись з Києвом. І коли на нього дивлюсь, думаю, що воно дуже відрізняється від європейських міст.

Чи плануєте працювати з українськими кінозірками та журналами?

Фредерік Полетті: Якщо підпишуть зі мною контракт, тоді так.

Кароль Беллаіш: Чому б ні, з задоволенням. Я б дуже хотіла попрацювати в Україні. Така робота надає можливість подорожей. Тільки треба щоб до мене зателефонували і сконтактувались.

Історія особливого фото, представленого на фотовиставці?

Фредерік Полетті: Фото бельгійської режисерки Аньєс Варди. Мені дуже подобається митець як художник і усі напрямки її роботи. Цей знімок зроблений на вулиці Дагер. І фільм називається «Вулиця Дагер». Спочатку Аньєс хотіла керувати мною і вибрати самостійно сюжет фото. Вона казала, де стоятиме, декорацією обрала хлібну крамницю та її вітрину. Тепер ми бачимо, що на знімку є третя особа. Хоча спершу нікого не було. Потім, так раптово, з’явилася третя особа, якраз я тоді сфотографував. Я показав результат Аньєс, він їй сподобався. Хоча вона попросила на фото зробити акцент саме на ній. Але я її не послухав.

Кароль Беллаіш: Фото співачки, акторки, моделі і режисера Джейн Біркін. Це був сеанс фотографії у великій квартирі. Я з балкону бачила вулицю і зауважила позначений перехід. Я знімала в квартирі, а потім запитала, чи готова Джейн вийти на вулицю і побігти, аби зняти спонтанну фотографію. Вона погодилась, надягнула плащ і побігла. І вона добре зрозуміла, що я від неї хотіла отрмати. Ось вийшов результат. Воно не справжнє, не можна назвати його повноцінним знімком. Але це цікаво, близько до кінематографу, бо тут є рух. З іншого боку – найгарніший портрет, який був зроблений мною.

Чи можна назвати важкою роботою зйомки зі знаменитостями?

Фредерік Полетті: Зірки не дуже примхливі. Коли спілкуєшся з відомою особистістю безумовно стосунки інші. Але під час роботи все це змінюються. Мені подобається, щоб були гарна поза, гарно одягнена особа. Щоб зірка почувалась гарною і їй також подобалось. У цьому винятковість роботи.

Кароль Беллаіш: Відомі люди не примхливі. Вони люблять, щоб їх фотографували. Складніше, коли настає час перегляду фото. І інколи буває, що через ту чи іншу річ зірка не хоче, щоб знімок публікувався.

Особливість французького кіно?

Фредерік Полетті: Передусім треба сказати, що кіно було винайдено у Франції. І тому безумовно французьке кіно процвітає. Потім були експериментальні пошуки у 20-х роках. Згодом живопис і кіно перетиналося дуже цікаво. Продовжується давня традиція кінематографу і психологічний напрямок. Він змушує задуматися і допомагає знайти себе, своє місце. А також задавати собі різні запитання.

Кароль Беллаіш: Безумовно воно особливе. Французьке кіно розповідає про Францію, повсякденне життя людей. Воно сконцентроване на Франції. І це дуже важливо для нас. Я думаю, що воно так було, є і буде продовжуватись. Ми маємо великих французьких акторів, режисерів та гроші, аби знімати кіно.

Автор: Ірина Новоставська

Фото: kiev.afisha.ua

Джерело: ГУЧНІ ІМЕНА

http://bignames.org.ua