Існує міф, що публічні люди не можуть займатися своїми дітьми, бо у них соціальне життя забирає набагато більше часу, що не вистачає можливостей не те, що на сім’ю, а навіть на себе.

Мушу розвіяти цю думку. Все зводиться до часу. Або в 24 годин вписується сім’я і діти, або ні. Публічна людина чи не публічна, вона сама обирає свій розпорядок дня. Пригадаймо фільм «Мамонт», який кілька місяців тому демонстрували на великих екранах. В ньому якраз йшлося про нестачу часу на виховання дітей. Було представлено кілька паралельних історій. В одній із них мати бачила дочку щодня 1 хв. Інша мама – з дітьми лише по телефону спілкувалася, бо заробляла гроші на будівництво оселі. Стрічка дуже гостро соціальна, але я рекомендую її подивитись, щоб знайти нарешті час на власних дітей.

Чому ми завжди гадаємо,  що публічні люди менше приділяють уваги дітям, аніж як це модно казати «пересічні» люди. Тому що вони частіше на екрані, в журналах, в Інтернеті, вони на біг-бордах, на радіо. Важко пропустити їх історії і їх життя позв увагу.

На одному із моїх тренінгів мені студенти сказали, що французи проводили дослідження і виявилось, що батьки у Франції грають зі своїми дітьми всього 7 хв. на день. А 20 років тому – 47 хв. Дослідження не проводились серед аудиторії відомих. Але ситуація саме така серед людей, які не так часто на екран потрапляють.

Чому плачевна ситуація з часом на дітей? Бо світ став інтенсивнішим. Розвиваються всі можливі сервісні служби, хто дитиною може зайнятися. Колись подібна розкіш була доступна дворянам. А сьогодні всім тим, хто важко працює і може розрахуватись за послугу няньки. Вже навіть на бабусь не так часто залишають дітей. Зараз шалений темп. І щоб вижити, люди менше проводять час з дітьми.

У мене є знайомий, в якого дитина живе в іншому місті, навіть в іншій країні, а він ганяє, працює, о 02.00 годині ночі лягає спати, а в 6.00 прокидається. Він цілими днями працює: зустрічається, щось робить, не бачить свою дитину взагалі.

І повертаючись до публічних людей, а саме акторів, якось дивилась фільм Нікіти Міхалкова про Сергія Міхалкова. Я побачила, як вони збираються час від часу. Велика сім’я за столом – 20-30 людей. Між ними напевно є конфлікти, як у всіх. Але дуже мало сімей збираються так, як сім’я Нікіти Міхалкова. Коли син захоплюється батьком – це правильне виховання. Отже батько приділяв увагу своєму сину. Якщо ми візьмемо будь-яку сім’ю, то є люди, які спілкуються цілодобово і водночас один одного ненавидять та ті, які спілкуються рідко, але цінують один одного.

Міцна сім’я – це від бажання людини, а не від професії. Тому і публічні і не публічні мають зіткнення з тими самими сімейними випробуваннями. Хтось їх гідно долає, а комусь не вдається в силу відсутності знань, психологічних мудрощів.

Фото: з архіву Людмили Богуш від Mark Dhandhttp://bignames.org.ua