Українцям властиво свій соціальний статус (посаду) використовувати у своїх меркантильних цілях, щоб вивищуватися над кимсь, щоб гальмувати процес домовленостей, щоб доводити свою значимість. Але чомусь своїм соціальним статусом гордують наймані працівники. Чому ж власники бізнесу не хизуються своїми регаліями?

З питання «соціального статусу» я зазирнула традиційно в українську версію Вікіпедії.
Отже, соціальний статус – досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами.

Слово “статус” у античні часи означало “поза борця, що приготувався до бою”, тобто деяка попередня готовність до дії. Уже в І ст. н. е. такий спортивний термін потрапляє в риторику — він використовується для позначення 4 типів запитань, що іменувалися статусами та ставилися під час судового розгляду з метою уточнення сутності справи. Етимологічне (поза, позиція як схильність до дії) і термінологічне (статус як сукупність чогось однотипного, в цьому разі — запитань) значення частково збереглися в соціології. Однак частіше в ній апелюють до значення статусу як положення в суспільстві.

Сучасні трактування:
1. Соціальний статус як обсяг політичних та юридичних прав. Наприклад, в індивідів, що мають громадянство певної країни, і в тих, що не мають його, безумовно різні права й можливості.
2. Соціальний статус як соціальний вимір: рівень доходу, рівень освіти, стать, етнічне походження (національність), місце в структурі влади.
3. Соціальний статус як визнання й оцінка з боку інших індивідів чи певних формальних інстанцій. Статус — це певний ранг, який приписали індивіди або громадська думка.
А ще є приписуваний та досяжний статуси. Приписуваний – це сукупність характеристик, що є поза контролем індивіда: стать, національність, вік чи статус батьків (соціальне походження), місце народження, прописки чи проживання (село, місто). Часто кажуть стереотипами: «Та він село. Та його мати прибиральниця». Досяжний здобувається внаслідок здобутих освіти, знань та навичок, професіоналізму.
Також існує поняття статусних груп – сукупність індивідів, що мають однаковий статус і перебувають у подібній статусній ситуації. Це групи певного “стилю життя”, яке цілеспрямовано культивується. Наприклад, тренери, секретарі або ж фріки, танцюристи, гіди.
Соціальні статуси сьогодні поділяють на:
політичний  – місця людини у політичній партії, суспільній організації, доступ до влади; економічний – кількість майна у людини, розмір її заробітної плати, доступ до ресурсів; професійний – посада людини на підприємстві, престиж обраної роботи, професіоналізм, доступ до керівних ланок підприємства.
А зараз «повернемося до наших баранів»: найманих працівників і власників бізнесу. У них різні статуси, полярні. І поводять вони дуже по-різному. Найманим – щось треба доводити, а власникам – розвивати бізнес, свої плани – після роботи.
Якось я зіткнулася з ситуацією статусності. До мене приїздив менеджер домовлятися. Він представив власника у чорних відтінках – цілком дику людину, бидло, яке не зрозуміло, звідки взяло гроші. Та в моїх очах відбулося просвітління, коли я зустрілася з власником. Тільки переступила поріг офісу, зрозуміла, що потрапила в естетичне місце: стиль хай-тек, все зроблено зі смаком. І в мене закралась думка, що менеджер мені на вуха навішав макарони. Так, зі слів власника, найманий працівник постійно повторював: «У мене MBA. Ви не правильно підходите до роботи». Людина створила бізнес, який приносить мільйони. Ця компанія посунула на ринку іноземні. Власник досяг надвищих результатів. Але в компанії працює людина, яка ще немає таких результатів в своєму життєвому досвіді, і щоб виправдати це, знецінює зусилля власника. Його документ підтвердження компетенції MBA? Але я вам скажу, що немає ніякої освіти в бізнесі, я просто беру і працюю. Чому вчаться в університетах? Робити те, що роблять власники, які самі беруть і роблять. Це не вигадані системи, а змальовані.
Хто впливає на рішення в продажу?
5 категорій людей впливають на рішення продажу:
1)    обличчя, що підписує документи;
2)    експерти – запрошують, коли хочуть дати рішення «так»;
3)    споживачі – їх питають, коли хочуть сказати «ні»;
4)    «начальники над швабрами» – секретарі, водії. Вони рішення не приймають, але дуже сильно впливають. Від них залежить, чи дійде інформація до боса, яким чином вона буде вкладена у вуха. Наприклад, «Роман Іванович, як справи? Я бачив, від компанії Х приходили і запропонували таку справу. Я з пацанами поговорив, вони кажуть: «Розводять»». І вранці прокидається шеф з рішенням «Ні». З «начальниками над швабрами» треба обов’язково створювати стосунки;
5)    сталкери – це ті, що проводять вас в компанію, ваші прибічники. Але інколи вони так хочуть вам допомогти, що не пускають.
І що з цього?

Зазвичай власники компаній прагнуть розвивати компанію. Але беруть на роботу персонал, який часто дбає не про інтереси компанії, а про свої: зекономити час на кофі-брейки, не відповідати зайвий раз на комунікаційні канали (телефон, електронну пошту, скайп, фейсбук), якщо і відповідати, то пояснювати, чому не можлива зустріч ніколи, чому не можлива співпраця ніколи. І гроші і працівники є, а бажання нема.

Які ще можуть бути причини подібних ситуацій?
1)    Працівники прийшли в компанію випадково. Вони її не люблять. Результати компанії не входять в їх життєві плани. Вони не принесуть користі компанії ніколи)
2)    Вони не достатньо знають життя і мало навчаються. Їм обов’язково потрібно пройти курс навчання.
3)    Вони не в курсі своїх посадових обов’язків. Посадову інструкцію прописати.
4)    Вони багато «падали» в житті і в емоційній шкалі. Курс навчання.
5)    Вони не знають своєї життєвої цілі. Визначити життєву ціль.
6)    Вони зневажають начальника і колег. Навчання з формування командного духу.
Статусність дуже характерна українцям – це кожен сам собі начальник. В перекладі на російську мову – положение, тобто в ментальності 1 шеф, інші – підкоряються. Від статусності нікуди не подітись. Тому потрібно в кожній ситуації шукати інші виходи на компанію. І не боротись з нею. А викорінювати шляхом навчання.

Фото: Mark.S.Dhand | www.md3d.comhttp://bignames.org.ua