Я почала писати зовсім інший пост, але один коментар до попередньої моєї статті наштовхнув мене на думки: „а що таке успіх?”, „як він приходить?”, „як його втримати?”.  Хотілося поділитися цими думками із читачами блогу на «ГУЧНИХ ІМЕНАХ».

Згідно піраміди (ієрархії потреб) вченого Абрахама Маслоу, якщо людина задовільнила свої базові потреби (перша сходинка – їжа, вода, тепло, сон, друга – захист, безпека, третя – дружба, кохання, духовна близкість), то має потребу в задоволенні своїх естетичних потреб та пізнавального інтересу, здійсненні певних досягеннь, повазі тощо (четверта сходинка) та самостердженні, саморозвитку і самореалізації (найвища і сама складна сходинка соціально-психологічних потреб).

Звісно, що музикант має писати музику та пісні, письменник – книги, лікар – вислуховувати скарги та лікувати пацієнтів… Особистість має бути тим, ким вона може бути. Кожна людина підсвідомо відчуває, свою природу і намагається відповідати їй. Цю потребу можна назвати потребою в самоактуалізації. І в різних людей це проявляється по-різному – хто мріє творити, хто хоче досягти спортивних висот, хто бажає отримати фінансовий успіх, хто марить батьківством і материноством…

Самоактуалізація – це талант та внутрішня природа людини. Коли вона вже знайшла чи усвідомила свої здібності, і починає втілювати свої таланти, знання та вміння в життя, утверджуючись як особистість, називається самореалізацією. Самоактуалізація скоріше схожа на пошук себе, а самореалізація – активне завойовування своєї ніші (найбільш придатної для людини) у цьому житті.

І, справді, багато людей мають необхідність у самоактуалізації, саморозвитку та самореалізації. У більшості випадків самореалізація тісно пов’язана з успіхом, але буває і так, що людина, яка відчуває себе щасливою і задоволеною своїм життям відома лише тісному колу людей. Для мене вчитель з невеликого містечка, який щоранку з радістю йде на роботу, щоб розказати свої учням щось нове – є людиною цілісною і реалізованою, на відміну від менеджера середнього рівня на відомій фірмі у великому місті, який нелюбить свою роботу, але і залишити її не може, бо зарплата хороша. Як відверто сказала одна жінка на запитання про її роботу: „Сиджу на работі, туплю…”.

Вчений Курт Гольштен, на відміну від Маслоу вважав, що самоактуалізація – це найбільша потреба людини, яка на деякий час може пересилити і інші потреби. Напевне, цієї думки притримувався і той, хто сказав, що „художник має бути голодним”.

Самоактуалізація та життя людини-зірки – дещо різні речі. Для відомої людини дуже важливим є розвиток роботи і творчості в тій мірі, в якій він потрібний іншим людям (наприклад, публіці), тобто увага зміщена зі себе на навколишніх. Відомі особистості, як і інші люди, що самоактуалізуються, намагаються працювати якнайкраще, розвивати свої здібності. Але це для них не є самоціллю, а скоріше засобом для досягенння більш високої мети. Ось приклад. Безшабашна провідниця Вірка Сердючка та Андрій Данилко – роблять зовсім різні речі. На мою думку, Андрій – для своєї самоактуалізації, для свого задоволення, створює музику одного типу, а коли пише пісні для образу Вірки – зовсім інші, враховуючи смаки та побажання публіки.

Звісно, відомим людям пощастило, що крім улюбленої роботи, вони мають ще визнання широкого кола людей. Отримують, як моральне, так і матеріальне задоволення від своєї справи. Деякі прагнуть цієї популярності свідомо. І справді, більшість відомих людей, за складом своєї особистості, люблять бути у центрі уваги, і схожі в цьому на героя мультика «Держи волну»: „ну, а где мне еще быть?” Дехто говорить, що ніколи і не хотів бути популярним, просто так сталося. Так, французька співачка  Ванесса Параді каже, що ніколи не прагнула популярності, просто „робила те, що подобається”. Хтозна, можливо це і правда… А, дехто, взагалі робить із свого життя таємницю. Так, мало хто знає справжнє ім’я письменника Бориса Акуніна, і ще менше про його сімейне життя. Автор численних бестселлерів вважає, що „моє обличчя та приватне життя, не є товаром”, тому він дуже рідко дає інтерв’ю і, практично, не бере участі в телепередачах.

Існує також і зворотня сторона медалі. Уявіть собі, людина з дитинства натхненно займалася спортом і таки досягла успіху. Спортсменові лише 19 років, а він (вона) вже на найвищій сходинці – чемпіон світу… І що далі? Виборювати титул ще раз, на наступній олімпіаді? Цілком можливо! Раз, два, а потім?

Співачка видала альбом, який користується неймовірною популярністю. А що потім, після альбому? Писати пісні для іншого? А якщо вже немає натхнення? А якщо нові пісні не будуть такими популярними? Скільке є таких? Акторів одного фільму? Співаків однієї пісні? А скільки є спортсменів, які після свого цікавого спортивного життя, так і не змогли знайти себе і… покотилися вниз.  Як бачимо, успіху не тільки треба досягнути, але й зуміти втримати у своїх руках. І на це, справді, треба мати справжній талант, і талан…

Бажаю вам, шановні читачі сайту „ГУЧНІ ІМЕНА” творчого натхнення, вдалої самоактуалізації, самореалізації, та звісно успіху у будь-яких справах!

Від усього серця, Роксолана Гнатюк

Фото: Анатолій Литвиненкоhttp://bignames.org.ua