Спектакль «Той, Тот та інші», презентований в Молодому театрі, створений відомим угорським режисером Бела Меро. Постановка вражає цілковитою реальністю, яку можна спостерігати навіть у Києві. Вистава – це завжди перебільшення ситуацій, але хіба у нас в країні ситуації не перебільшують, якщо брати до уваги житейське.

У тихе курортне містечко, у сім’ю доброчесних «середніх бюргерів» Тотів, де татко – пожежник з великої літери, приїздить майор. Його довго чекають, готуються як до прийому короля. І ось він – невеликого зросту, хворою уявою і страхом, що раптом якось його можуть пристрелити чи просто вбити. Тому кожен шурхіт – це прирівнюється до початку війни. І пан майор починає розстрілювати все, що говорить, дзижчить. Глава сімейства Тотів теж не вгодив – вже надто високий.

Але цей боязкий персонаж потрапляє до добрих людей не випадково. Майор приїхав відпочити від фронтових буднів Другої світової війни. Він – начальник сина Тотів. Сімейство сподівається умовити ненормального майора, щоб він перевів їх кровинку в тиловий штаб, тому потурають у всьому божевільному і вже самі стають божевільними.

Про всі капризи майора у листах пише син Тотів, але вони не доходять до адресатів через те, що поштар вирішує їх викидати у сміття, не показуючи.

Перший вечір вразив добропорядну сім’ю до глибини душі. Майор не любить спати вночі, навіть не так не любить, як боїться, що хтось його вкраде життя. Ось сонце закотилось за небокрай, а куди подітися не знає герой. Ось сім’я Тотів розповідає, що вони замовляють картон на заводі і роблять коробки вдома. Ця інформація стала для них майже фатальною. Тепер майор тільки те і робить, що коробкує ночами, і примушує всю сім’ю. Але через свої страхи перед усім – у нього постійні напади божевілля: то пожежник його назвав не так, то його вкусив, то ще щось не так. Глава сімейства щодня вибачається перед майором за щось, чого не робив. Це переходить всі межі можливого і пристойного. Але хто ж ставить границі? Заради своєї мети сім’я ладна стерпіти будь що і поступитися звичному комфорту, тиші від щастя. Це дуже перекликається з українським суспільством. Люди ладні терпіти будь що, аби жити стабільно, не розвиваючись: нещасливі сім’ї успішно продовжують своє існування, робота, яка не приносить задоволення – як вантаж, який ти повинен нести до кінця життя, діти, народжені не в любові, отримують багато комплексів від батьків. Але хто ж би цим переймався.

Сусідка і дочка головнога Тота залицяються до майора – це взагалі верхівка божевілля. А він як дівчинка пручається. «Відмазка» для сусідки – його фотопортрет у коробця.

З дочкою ще гірше – коли вона вголос показала свої почуття, в нього була мрія потрапити в туалет.

Коли тиран покидає мирну сім’ю, у них повертається щастя і спокій на обличчях. Але ж майор такий захоплений добротою Тотів, що повернувся ще раз до них. Це символізує, що доки людина не скаже ні, проблеми вертатимуться бумерангом і ще раз і ще раз.

 

Ще один яскравий персонаж вистави – Клозет. В ньому ховається від дуристики майора глава сімейства. В ньому з захопленням перебуває нав’язливий начальник сина. А коли наближається від’їзд майора, то «справжні друзяки» у ньому п’ють пиво.

Хто бував хоча б раз у селі чи відпочивав в Одесі або ж на студентських туристичних базах, зрозуміє виставу сповна. А хто ні, намагатиметься назвати його занудною. Бо у виставі немає шляхти, дворян, гламурних персонажів. Тут всі прості «як двері» і в тому її перемога. Я не побачила гіперболи, я побачила життя.

Виставу створено за популярною угорською повістю «Сім’я Тотів», яку свого часу її автор, Іштван Еркень переробив у п’єсу. Еркень – знаний угорський прозаїк і драматург, класик абсурду зі світовим ім’ям (1912-1979), за освітою інженер-хімік. Його твори перекладені російською, польською, німецькою, французькою і румунською мовами. Спеціально для цього проекту Молодий театр замовив переклад п’єси українською Лесі Мушкетик.

У вересні 2008 року відомого українського режисера художнього керівника Молодого театру Станіслава Мойсеєва було запрошено до Угорщини, де він здійснив постановку вистави «Одруження», присвячену 200-річчю Миколи Гоголя. Прем’єра відбулась в рамках проекту «Центральноєвропейське театральне коло», ініційованого театром ім. Йокая. Головною ідеєю цього проекту є презентація культурних здобутків семи сусідніх країн (України, Словенії, Австрії, Хорватії, Румунії, Словаччини і Сербії). Від кожної з семи країн запрошувався один представник, який протягом одного місяця працював над постановкою вистави за п’єсою автора-співвітчизника. Обраний текст втілювався на базі театру  ім. М. Йокая. Подібні проекти широко реалізуються в країнах Європейського Союзу. Участь у них – це  шлях до налагодження мистецького діалогу і долучення до європейської театральної спільноти.

Ідея постановки п’єси угорського класика на сцені Молодого театру є не лише своєрідним відповідним жестом з боку українських митців. Вона має на меті представити сучасному українському глядачу справжній шедевр угорської драматургії ХХ ст.

Бела Меро, відомий в Угорщині як засновник декількох драматичних театрів, режисер, педагог. Він є автором двох книг – «Принципові основи акторської роботи по системі Станіславського» (видана в Румунії) та «П’єса – актор» (видана в Угорщині). У його творчому доробку 125 театральних постановок не лише в Угорщині, але і в Югославії, Румунії. З них 5 – в Україні. Постановка п’єси «Той, Тот та інші» стане першим спектаклем відомого угорського режисера, який він поставить в столиці України. Бела Меро є лауреатом премій «Радноти» та «Біла троянда».

Фото і текст: Ірина Новоставськаhttp://bignames.org.ua