Цьогорічний екокультурний фестиваль «Трипільське коло «Вогонь» – 2010», який вже за рахунком – третій, видався дуже багатогранним – задовольняв майже усі смаки.

Мета фестивалю – пробудити живий інтерес до історичної спадщини, зокрема, залишеної нам Трипільською культурою, запропонувати альтернативні способи організації відпочинку для сім`ї та молоді, відродити та інтегрувати в сучасний світ різноманітні етнічні традиції, поєднуючи їх з елементами сучасних досягнень в галузях культури, освіти, виробництва, менеджменту та інших сфер життя.

Перше «Трипільське коло» (2008) мало прикладку «Вода», ціль якої була привернення уваги українців до збереження водних ресурсів та усвідомлення важливості їх чистоти. Друге «Трипільське коло» (2009) містило у назві «Земля», і мало на меті – заохотити люд дбайливо ставитись до довкілля, вулиць, парків, приміських лісів, а також сприяти збереженню вимираючих видів тварин та рослин. Третє «Трипільське коло» (2010) додало до своєї назви «Вогонь» і закликало людей дбати один про одного. Наступне, четверте «Трипільське коло» (2011) говоритиме про четверту стихію – «Повітря», а також привертатиме увагу українців до озонового шару планети, проблем глобального потепління, збереження «зелених легень планети». Останній – буде завершальним у рамках цього фестивалю, адже це видовище розраховане на 4 роки.

Цього року, як тільки відвідувач заходив на захід, його зустрічали розкладки найцікавіших речей народних майстрів, серед них – вишиванки, прикраси, зроблені за зразком трипільських, індійські вбрання та африканські.

Він мав нагоду пройти повз Літературну сцену і там затриматись, аби виграти книжки, почути розкішну поезію, а також взяти участь у голосуванні «ЗА цензуру у літературі» чи «ПРОТИ». Виграли «ПРОТИ», як силовим методом – тягнули канат, так і голосуванням.

Причому на боці «ПРОТИ» були жінки, а на стороні «ЗА» чоловіки, і десь двійко прекрасних цього світу. Так що це перетягання розвіяло міф, що чоловіки сильніші.

Бажаючі екологічного мали змогу смакувати корисну їжу, як це по-модному, БЕЗ ГМО, а ранні пташки – навіть займались ранковою гімнастикою.

А ті, хто обожнює танки, могли навчитись болгарським, бретонським, єврейським, середньовічним, англійським, шотландським, ірландським, арабським, японським, індійським, ямайським, афро-кубинським танцям, а також фламенко, трайбл і капоейра.

Особлива увага була до танцювальної терапії «Зцілювальний звук», який вела засновник руху фламенко в Україні Світлана Ліпінська. Взагалі психологія зараз набирає оборотів. Люди цікавляться не лише роботою, сімейними справами, але й своєю психологічною атмосферою та здоров’ям тіла. Для усіх цих танцювально-рухових радощів була виділена мала сцена.

Русичі

А от на великій сцені співали українські гурти: «Русичі», «Даха-Браха», «PoliКарп», «ДримбаДаДзига», «Mad Heads XL». Вони виконували, а гості залюбки, від душі танцювали, підспівували та не жаліли позитивної енергетики. А хто не наважився до сцени вийти, знайшов собі місце на соломі та на дерев’яних лавах.

Ноги у гостей фестивалю були брудними від драйву танцювального, від можливості розслабитись, роззутись, і порохом потрусити, не боячись за зовнішній вигляд. Та й місцина проведення видовища була геть не цивілізованого типу, хоча і в містечку Ржищів (Київська область). Тому дійсно атмосфера відповідала концепції екологічного свята.

А ще на святі вчили плести віночки та кошики з лози, працювати з глиною.

Так що фестиваль і серце нагодував, і шлунок, і ноги, і мудрість.

Автор: Ірина Новоставська
Фото: Юрій Новоставський
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua