Коли ти відчуваєш емоційну хвилю від носика до вушка, від ручки до ніжки, від серця до душі. Коли ти вдихаєш і видихаєш з ритмом життя. Коли ти чуєш і бачиш світ. Коли ти розумієш, що таке гра, ти зрозумієш Дарусі гріх.

Саме так всім тілом вихитувало, коли завітала до Молодого театру на виставу Івано-Франківського академічний обласного музичного драматичного театру ім. Івана Франка. П’єса поставлена за однойменним романом української письменниці Марії Матіос «Солодка Даруся» режисером  Ростиславом Держипільським.

Ще на вулиці відчувалось тепло глядачів. Всіх охоплювало нетерпіння. Навколо лунала літературна українська мова. Охочих побачити виставу було більше, ніж місць у театрі. І це приємно, до сліз чіпляє, коли український театр стає подією.

Я стояла. І для мене – це честь, коли шедевр, правду як вона є, зустрічаєш стоячи. Світло згасло, атмосфера перенесла мене до Буковини. Музика лунала, дівчата та хлопці співали пісень, танцювали народні. Композиції, які до вистави ніколи не чула, але які не можуть не сколихнути, не зачепити слух. Говірка, мов живий інструмент, проникала під шкіру, залишалась у голові.

Кожна деталь у виставі була вкрай справжньою. Здавалось, що живеш з героями, а не відсторонено. Мабуть, велика сцена не дала б такого ефекту.

Актори зіграли органічно, проживали кожну мить п’єси, ти вірив їм до кінця. Певна, що великий вплив на їхню роботу має середній вік артистів – 24 роки. Їх не встигло життя суттєво змінити.

Кохання, стосунки чоловіка та жінки, пошуки героїні, страта подавались глядачам особливим чином – за завісою силуети персонажів. Така фішка піднімала емоційний стан глядачів, викликала страх.

Історія розповідала про молоду селянку, яка у дитинстві «солодко» зрадила батьків. Вона піддалася спокусі – дитині важко було відмовитись від звабливого цукерка, який, смачно промовляючи, пропонував агент НКВС. Маленька за смаколик розповіла правду про батьків. Але ж діти такі нелукаві і відверті… Мати повісилась, а Даруся знайшла неню у тому незворушному стані. Від страшної картини дівчинка втратила мову і розум. Все життя вона, мов мозоль, перебувала під пильним оком людей, і не мала ні крихти розуміння.

Головну роль – дорослу Дарусю виконала 23-річна акторка Галина Баранкевич. Артистка грає чи то живе на сцені дивовижно – вона божеволіє, відчуває страшний біль, кохає, вірить і надіється.

Маленьку Дарусю зіграла найменша акторка театру – 11-річна Ярина Стринаглюк. Її роль була виконана бездоганно, не зважаючи на такий вік. Особливо дитина вражала, коли була голосом божевілля дорослої Дарусі.

Запам’яталась мама головної героїні, яка пережила страшні муки, завдані агентами НКВС. Вона щезла на довгий час з дому, а по поверненні вигадала іншу історію. Якось жінка отримала від чоловіка на горіхи, бо той засумнівався в правдивості причини зникнення. І тільки через 10 років вона все розказала, пригадала кожну дрібницю.

Фото: littak.org.ua

Ірина Новоставська

http://bignames.org.ua