Нині я знову шукаю сенс життя…Мені подобається все, що у мене є. Я люблю свою роботу, близьких людей. Але думка, що я щось пропустила, щось втратила – повертається знову і знову…

Усе звичне раптом починає дратувати, усе гарне викликає занепокоєння. Я – максималістка. Тому усе що відбувається зі мною, повинно мати яскраве забарвлення – біле чи чорне, але обов’язково виразне. Ніяких напівтонів. Живу за принципом: усе чи нічого. Усю сутність речей намагаюся проаналізувати, розкласти на деталі, удосконалити… і знову повернути на місце. На щастя світ настільки багатогранний, що кінця і краю цьому процесу не видно. Може, саме у цьому і є мій сенс…?!?

Інна Шевченкоhttp://bignames.org.ua