„Как мы дышем, так и пишем…”
Булат Окуджава

– А для чого їй блог? Вона, робити немає що?- запитала якось моя знайома про  мене у моїх рідних (зауважте, що запитала  не у мене) .

Робити я маю що, але пишу  блог із задоволенням. Та й цікаво чому блоги пишуть десятки, сотні тисяч людей у різних країнах? Невже, їм робити немає чого? Ось невеликі роздуми з  цього приводу.

1.    Блог як щоденник.
Якщо раніше юні дівчатка  виводили у товстих зошитах: „Дорогий щоденнику…”, то зараз такі записи замінили на блоги  в павутині Інтернет. Таємничість та інтимність паперового щоденника замінено на відкритість і широкий розголос. Завдяки таким інтернет-щоденникам можна дізнатися що „Вася зараз на морі”, а Катя після недовгих роздумів радикально змінила колір волосся. Досвід публічної відкритості власника блогу стали для більшості з нас новим способом розвитку особистості та самопізнання… А, можна, навпаки, заховатися під вигаданим ніком у міцну мушлю. І хай думають-гадають, хто ж я насправді… Є дуже зручні блоги з нумерацією, коли написано той чи інший пост. Так можна швидко подивитися, про що думав і що робив автор два тижні тому, у вересні минулого року, або й кілька років тому  

2.Блоги спеціалістів.
Якщо ви – актор, художник, журналіст, лікар чи експерт з моди – ви можете зробити свій блог, де будете відкривати секрети своєї  професійності. На своїй сторіночці народний майстер покаже як зробити самостійно ляльку-мотанку, психотерапевт – дасть поради як позбутися страху, а візажист – розкаже про нові тенденції вечірнього макіяжу…

3.Блог як реклама.
Актори та співаки дають на своїх блогах інформацію про свої нові вистави та концерти, художники – про виставки. Та й, зрештою решт, і психотерапевти, розміщають інформацію про свої тренінги на власних блогах.

4.Блог як психотерапія.

Іноді в блозі можна написати те, що не завжди можеш озвучити в реальному житті. Так, Марина розказує: «Коли розійшлася зі  своїм хлопцем, то місця собі не знаходила. І ось написала про в своєму блозі до болю відчайдушний пост. Скільки людей відгукнулося: хто поспівчував, хто розказав схожу історію, хто дав пораду… Я, навіть, не чекала такої кількості відгуків: друзі і незнайомі люди – щиро намагалися підтримати мене. Стало набагато легше. Врешті решт, біль втрати пройшов… За що я вдячна своїм друзям-блогерам. Але я і зараз часом описую власні проблеми у своєму блозі. І завжди знаходиться досвідчена людина, яка готова поділитися порадою…» А от 14-річна Аліса завела щоденник, щоб обговорювати теми, про які так важко говорити з батьками…. Щоденник в інтернеті, нагадує курс психотерапії, допомогає в важких життєвих ситуаціях, з якими людині важко справится наодинці.
Ось і редактор інтернет-видання Гучні імена Ірина Новоставська написала на своїй сторіночці: “Раніше, що болить, розповідали друзям, батькам, а тепер у Фейсбуці в статусах. А ті, хто в друзях, часом розуміють, що той статус адресований до них”.

5. Сам собі редактор.

Але головне в блозі те, що сама важлива людина в цій справ – це ви! Автор свого блогу! І не треба боязко оглядатися, і не треба хвилюватися за  цензуру. Ваш блог – це ваше прагнення до творчості і  писати можна все те, до чого душа лежить…

Від усього серця,
Роксолана Гнатюк

Фото: Андрiй Петренкоhttp://bignames.org.ua