1. Урок метелика

    В коконі з’явилася щілинка, через неї намагався вилізти метелик. Намагався довго, в нього не виходило і здалося, що він  зробив усе можливе і зупинився.

    Мимо проходила людина, яка побачила ці зусилля і допомогла – збільшила отвір і метелик виліз. Його тільце було слабке, крила недорозвинені, він не міг злетіти. Людина спостерігала, коли ж метелик набереться сил і полетить. Нічого не сталося, він все життя тягнув свої крильця і повзав. Людина бажаючи допомогти – не розуміла, що зусилля метелику необхідні, аби рідина з тіла перейшла в крила і метелик зміг би літати. Життя примушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, аби він міг рости й розвиватися. «Мораль сей басни такова»: без труднощів ми були б обділені, не були б сильними, не могли б літати.

    А тепер загадка:  Метелик в коконі просто чекав, поки дозріє, набереться достатньо сил, аби все ж таки подолати щілинку і змогти вилізти з кокона? Чи метелик вирішив, що зробив все можливе і дійсно зупинився? J

    Загадка номер два: Звідки знав метелик , що ще треба робити зусилля, ще більше напружуватися, що це ще не межа, не «прєдєл» його сил? Чому зусилля, які робив метелик вже після виходу в світ (з кокона), йому не допомогли, не зробили його крила міцнішими (рідина не перейшла з тіла в крильця)  і не дозволили злетіти?

    Ілона Довганьhttp://bignames.org.ua

  2. Також читайте

  4. У темі 7 коментарів

    2. The Lex сказав(ла):

      Лютий 28, 2009 @ 1:12 pm

      Усе просто: людина забагато думає – метелик ж бо не думає взагалі і робить тільки те, що треба. Якби людина менше думала – що вона розумніша за інших, ага – вона б менше лізла б зі своїми “порадами” і своєю “допомогою” до інших, а займалася би краще собою – усім би набагато краще жилося, і самій людини в тому числі.

      Відповіcти

    3. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Березень 3, 2009 @ 11:16 am

      Загадка багатовекторна 🙂 Якби не коментар після неї, може б і було бажання помислити і висловитись – чомусь думаю, що знаю автора коментування…
      Дозволю собі зауважити(хоча зовсім не претендую на істину в останній інстанції), що людина думає замало, а забагато – надумує. А от щодо «менше лізти зі своїми порадами і допомогою» – погоджуюся, тому намагаюся давати поради тоді, коли питають, а допомагати тим, хто потребує цього. А щоб не робити «ведмежих послуг» – вчуся відчувати ситуацію або слухатися свого серця. Я ж, наприклад, періодично потребую порад і допомоги, – на щастя є щирі і мудрі люди поряд). До речі, посилання на цей блог, порадивши почитати, скинула подруга. Вважаю, що її порада була вартісною, адже це дало поштовх для нових думок, а думати, принаймні я так вважаю, корисно передусім для себе…
      Щодо метелика: Теоретично можна сказати, що чим більше перешкод, тим більше «метелик» розкривається. Дуже часто труднощі ламають і позбавляють прагнення робити необхідні зусилля. Може тому, що людина не така досконало розумна як все інше у природі, не вміє відчувати – де межа сил і в якому саме напрямі треба рухатись, може як недооцінювати, так і переоцінювати себе, свої можливості. Не кожному, мабуть, судилося літати…

      Відповіcти

    4. Віка Прокопович сказав(ла):

      Березень 17, 2009 @ 5:06 pm

      А чому ніхто не розгадав загадку про метелика? 🙂 Може я чогось не розумію, але багато написано про непотрібну допомогу людини, яка всюди лізе зі своїми порадами, а метелика обділили. Пропоную розгадувати загадку разом і поспілкуватися на всі теми блогу. Краще було б у скайпі, бо писати не дуже люблю. Дякую Ілоні Довгань за пости, вони справді дуже потрібні зараз, і думаю не тільки мені 🙂

      Відповіcти

    5. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Березень 24, 2009 @ 1:47 am

      Мабуть ті, хто читав коментар Віки Прокопович, теж, як і вона, не надто люблять писати, судячи з тижневого «мовчання» :)) А може й справді ми байдужіємо до таких тем, переймаючись тільки прагматичністю життя. Цікаво – у скапі на таку пропозицію хтось відгукнувся? Шкода, якщо такі теми застрягають і губляться. Можливо Інтернет і цей сайт зокрема не є тим простором, що приваблює тих, для кого ці теми є цікавими і важливими. Бо навмисно виділила час на те, щоб прочитати інші блоги і тематику шпальт – не вражає… Але кожен текст розрахований на цільову аудиторію і треба сподіватися, що вона знайдеться :).

      Відповіcти

    6. jin сказав(ла):

      Березень 24, 2009 @ 6:40 pm

      Соломіє, не знаю як інші, а я не люблю писати 🙂 Про скайп – Віка не залишила свого ID, за яким її там можна знайти 🙂

      Відповіcти

    7. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Березень 24, 2009 @ 9:12 pm

      jin, спробуйте пошукати Віку у скайпі (принцип пошуку, думаю, знаєте) або можливо вона сама ще зайде на блог і залишить ID. Більше нічим допомогти не можу :). Долучитись до обговорення у скайпі не можу(хоча було б цікаво), бо заходжу у скайп не часто і свободу спілкування в інтернеті маю тільки тоді, коли всі нормальні люди вже сплять чи ще сплять – з 23.00 до 7.00 :)))
      Можете спробувати сконтактуватись, якщо не спиться вночі :), набравши solomiya.kryshtal.

      Я вже почуваюся “модератором” коментарів у блозі Ілони Довгань, але оскільки від блогера за це кави не дочекаєшся :)), – прошу вибачення за те, що не завжди зможу своєчасно “реагувати” на коментарі 🙂 – зазвичай часу на це не вистачає. Це тільки зараз через простуду весь час дома і маю змогу “тинятися” в лабіринтах нету :), але, сподіваюся, це не надовго:))

      Успіхів у пошуках однодумців, цікавого спілкування та плідних дискусій :))

      Відповіcти

    8. Юра Чех сказав(ла):

      Червень 12, 2009 @ 9:31 am

      просто метелик так чи так би виліз звіддти і полетів собі, як це робили його предки сотні тисяч років. без людини.

      Відповіcти

    Висловлюватись