Український кінорежисер, актор, оператор, продюсер, музикант і скульптор, Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка за фільм «Мамай» (2003), член журі «Коронації слова – 2010» у номінації «Кіносценарії» Олесь Санін розповів «ГУЧНИМ ІМЕНАМ»  про відмінність телевізійної школи та кіно у навчанні майстерності сценарію.

Ваше ставлення до шкіл, які спрямовані на кіно та ТБ-виробництво…
Всі школи, крім державних, існують з якоюсь метою. Якщо виробник, продюсер, телеканал має потребу у фахівцях, що вимикатимуть світло, сантехніках, вони набирають людей і вчать. Тепер вони водії тролейбусів, трамваїв. Це та сама школа. В більшості наші телевізійні канали трактують професію, в даному випадку письменника, як людину на виробництві телевізійного серіалу, яка щодня писатиме діалоги, працюватиме у системі структурній. Цей лад немає нічого спільного з мистецьким написанням кіносценаріїв. Зовсім інакша професія. Це люди, які працюють буквально на конвеєрі.

Ви розділяєте життя кіно та телебачення?
ТБ, кіно – це схожі між собою звірі, але один – вовк, інший – собака. ТБ – це собака, яка їсть з рук хазяїна, гавкає по його команді, боїться волі. До цих вимог вони (телеканали) шукають людей, які можуть це робити, висмоктують з них можливості виробничі. Але я не проти цих шкіл. Вони потрібні.

Телевізійні школи навчають техніці написання сценарію, зручній і зрозумілій формі. Чи не так?
Для телевізійного серіалу, що має 300 серій, хтось повинен писати текст, який говоритиме артист. І пояснюють текст: довжина – така, ширина – така та інше. Що це має спільного до мистецтва? Нічого. Творчий процес можна вчити, але він зовсім інакший. Це інша історія.
Щоб написати сценарій до повнометражного фільму, треба мати дуже великий досвід. Кіносценарій – річ дуже утилітарна. Це не літературний твір, а конструктив для створення аудіовізуального продукту.
Не можна вчити сценариста писати у стіл. Він вчиться тільки тоді, коли сідає поруч хоча би з режисером, і той витягує разом з ним історію. Історія потім потрапляє на екран, в якої є свої закони існування жанру, темпу ритму, діалогу, тексту, але він має зовсім своє. Абсолютно інакші для літератури значення і абсолютно інакші від структури телевізійного потоку. Це різні професії. Одна – гонщик «Формули – 1», інша – водій трамвая.

Розмовляла: Ірина Новоставська
Фото: io.ua
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua