Протягом кількох років я щоразу навідувалась на Український Тиждень Моди, адже мене запрошували мої друзі. Тоді я не особливо розумілася на моді. Я приходила передусім подивитися на людей, а не на подіум.

Але одного разу я потрапила на показ Каті Пшеченко. Вона тоді вперше показувала свою колекцію в Києві. І мені пощастило. Коли я побачила це, я відчула, як розкриваються мої емоції. Я дивлюся на ці моделі і в мене піднімається настрій. Я навіть озирнулася на глядачів. Було відчуття, немов по залу пробіг сонячний промінчик – люди почали посміхатися. Музика, настрій, світлі моделі. Все зроблено з душею. Речі незвичайні і до того ж ручної роботи.

Минуло кілька днів після показу, і я себе впіймала на думці, що не можу забути ці образи. Я не пам’ятала ні назви колекції, ні імені модельєра, але відчувала, що хочу щось замовити у цього дизайнера, хочу бути клієнткою! Я зателефонувала своїм друзям, які запросили мене на показ, і сказала: «Там була така колекція … Я не пам’ятаю ні назви, ні автора … Але, будь ласка, згадайте, скажіть, хто це, дайте мені її телефон!». Дякую моїм приятелям, вони зуміли зрозуміти мене, і таки знайшли мені телефон Каті Пшеченко.

Для мене це був дуже несподіваний вчинок. Ніколи в житті не робила таких речей. Але я подзвонила модельєру і сказала: «Вітаю, Катю! Я бачила ваш показ і хочу стати вашою клієнткою ». Потім Катя розповіла мені, що для неї це теж було цілком несподіваним – адже це був її перший показ. Ми зустрілися. Вона дала мені можливість поміряти всі сукні! Я була підкорена. Так почалося наше знайомство.

Коли ми почали спілкуватися, я побачила, що мода у виконанні Каті – це справжнє мистецтво. Я обожнюю, коли щось створюється, люблю спостерігати за процесом виробництва, процесом творіння. Це диво! Я обожнюю мистецтво і обожнюю людей, які можуть щось створювати з нічого.

Катя суттєво вплинула на мій смак. Завдяки їй я стала одягати те, чого ніколи не носила. Вона дуже сильно змінила моє ставлення до себе самої. Останнім часом не можу вдягнути штани – мені хочеться носити сукні! Я завжди, як випускник філософського факультету, знала, що в різних культурах є одяг чоловічий і жіночий, і правильно жінкам носити саме жіночий одяг. Але ніколи не застосовувала це знання на практиці. А тепер зараз отримую задоволення від жіночого одягу, мені хочеться його носити!

У жінці має бути загадка – не повинні всі принади виставлятися на показ. Катині роботи підкреслюють жіночність, у неї ніколи не зустрінеш голого еротизму. Я вважаю, що відверте «сексі» – це удар чоловікам нижче пояса. Це стало звичним, вони вже не реагують. Приваблює не оголеність, а лише натяк на оголеність. Дизайнерка вміє створити цей тонкий натяк, цю тонку сексуальність.

Катя дуже дбайливо і дуже щиро ставиться до людей. Вона не грає: вона або з тобою, або ні. Вона або дружить, або ні. Але не робить хорошу міну при поганій грі. Ще мені в ній подобається те, що вона постійно шукає, постійно освоює нові техніки – одну, другу, третю. Вона зовсім не боїться праці. В її новій колекції «Ескізи» всі тканини ручної роботи. На виготовлення одного метра тканини йде два дні. Катя якось показувала мені цю техніку. Це приголомшливо! Це картини – живі полотна з тканини. Вони рухаються, дихають, вони об’ємні, опуклі, живі.

Ось за це я Катю люблю – вона створює мистецтво. Ми, звичайно, можемо сказати: «Катю, подумай, як же ти на цьому гроші будеш заробляти! Це ж штучні речі, як їх відтворювати?». Але вона, незважаючи ні на що, створює такі поодинокі речі. Вона відгукується на те, що її душа просить.

Я зрозуміла, що таким творчим людям, які щось створюють, потрібно допомагати. Тому моя компанія в черговий раз допомагає влаштувати показ Каті Пшеченко на Українському Тижні Моди. Мені дуже хочеться, щоб ви теж познайомилися з Катею і випробували те, що зазнала я. Приходьте цієї неділі на Ukrainian Fashion Week! Не пошкодуєте!
Автор: Людмила Богуш
Переклад: ГУЧНІ ІМЕНА
Джерело: Блог Людмили Богуш в ЖЖhttp://bignames.org.ua