Іменита танцюристка, хореограф-постановник Олена Шоптенко має надійну опору в обличчі ведучого Ігоря Посипайка. Під вінець білява красуня не поспішає, але добре пам’ятає, що вартувало б запланувати поповнення до 25 років. А коли вже дитина, тоді і штамп у паспорт…

Олено, коли збираєтесь з обранцем під вінець?

У мене ніколи не було визначеного плану, коли маю вийти заміж. Насамперед думаю про свою самодостатність, реалізацію, а потім про все інше. Не вважаю шлюб самоціллю і, не думаю, що кінець життя будь-якої жінки – шлюб. На все свій час. Певна, доля підкаже, що має відбутись. Тим паче проблеми варто вирішувати по мірі надходження. Найближчим часом не збираюсь виходити заміж, але все ж може бути. Трапляються різні зовнішні фактори. Тому, як каже моя мама, зрозуміло лише одне, що фізіологічно жінка повинна народити дитину до 25 років. Хіба спробую відповідати принципу та народити до цього віку.

Ви уявляли свою весільну сукню?

Будь-яка дівчина рано чи пізно думає про своє весільне вбрання, адже десь у середині закладено, що вона повинна бути у білій сукні. Моя сукня не буде широкою і пишною пачкою. Це несмак. Вона виглядатиме мінімалістично, стильно, підкреслить мою родзинку і мене. Максимально проста, але зі смаком. Вона буде білого кольору, якщо казати зараз. Все залежатиме від настрою, душевного стану. А от кремову сукню вже одягала на своєму випускному балу.

Мінімалізм, як мені відомо, мало хто використовує з українських дизайнерів. Знаю, що такий стиль – фішка Світлани Бевзи…

Ми зі Світланою Бевзою великі подруги. Я інколи шию у неї одяг, часто виходжу у світ в її сукнях. Мені подобаються стиль та їдеї Світлани. Це мінімалістичні сукні з цікавим кроєм, драпіровкою. Дизайнерка мені шила сукню на Віденський Бал.

Якою сукня була у ваших дитячих мріях?

У мене все дитинство минуло у шалених тренуваннях, походах на курси англійської, німецької мови. Я більше мріяла погратись з дітьми у дворі, аніж про весільну сукню. У мене було трудолюбне дитинство завдяки моїй мамі. Я їй вдячна. Вона навчила мене працювати, намагатись у житті чогось досягнути. Зараз мама мені дуже сильно допомагає.

Маєте певні уявлення про ваше весілля?

Ми обговорювали якось питання весілля з Ігорем. І прийшли до спільної думки, що варто виходити заміж, коли плануєш мати дітей. Тоді потрібен офіційний штамп. Весілля повинно бути величезним пафосним заходом з великим списком гостей і феєрверками або у форматі – двоє на якомусь острові. Щось цікаве насамперед для двох людей, що утворюють новий союз. Весілля не повинно бути показухою, а святом для пари. Будь-яка родзинка на ньому – це чудово. Стрибнути з парашуту у весільній сукні – цілком ймовірно для мене. Такі моменти більше цінуються, ніж зразкові весілля. Хочу, щоб моє свято викликало божевільну усмішку на обличчі.

Коли у вашій сім’ї прийнято виходити заміж?

Якомога пізніше. Мої батьки особливо не наголошували на тому, коли маю йти під вінець. Вони ніколи мені не вказували, що повинна робити у своєму житті. Мені здається, дуже гарний підхід. Батьки ніколи не вбивали у мені ініціативу, індивідуальність, постійно намагались прислухатись до моєї думки. Я точно знаю, що мої батьки не хотіли б, щоб я виходила заміж рано.

Ігор Посипайко, мабуть, не ваше перше кохання?

Це найбільша любов, найсерйозніша і найдоросліша, найбільш зріла. Ігор за мене старший на 10 років і це звісно відчувається. Наші стосунки дуже дорослі і мені це подобається. У мене був роман з московським футболістом, що тривав півтора року. Це достатньо стрімкий роман. Звичайно виникали варіанти переїхати у Москву або перебратися йому у Київ, але все обмежувалось на етапі розмов. У нашому віці нікому не було потрібне заміжжя. Думаю, що ми правильно зробили, що не намагались змінити долю і відстань.

Ви з коханим дуже активні люди, часто подорожуєте. Як вам вдається довіряти один одному?

Я вважаю, що будь-яка людина ревнує, адже є почуття власності. Коли людина відчуває, що може втратити кохану (коханого), починає ревнувати. Постає питання виховання та розуміння людини – як себе поводити у випадку ревнощів. Дехто може дозволити собі дорікати людині, принижувати. Це неправильно – у цьому я з Ігорем зійшлась. Безумовно, ми інколи ревнуємо один одного, але не акцентуємо на цьому увагу, ніколи не ображаємо, не кричимо. Я, думаю, тільки невпевнені у собі люди можуть так себе вести – невиховано і гучно. У нас ніколи не було скандалів на ґрунті ревнощів і певна, що ніколи не буде. Значну роль у цьому питанні відіграє повага один до одного.

Коли і як вас доля звела з Ігорем?

Чарівна зустріч під час проекту «Танці з зірками». Це третій сезон, коли танцювала з Максом Неліпою. Макс був партнером Ігоря Посипайка по «Погоді» на телеканалі «1+1». 15 жовтня, на Дні народженні  Макса Неліпи. познайомилась з Ігорем. Ми одразу сподобались один одному. Так почався наш роман.

Якими інструментами оперував телеведучий, щоб полонити ваше серце?

Він мене вразив своєю неординарністю, позитивною енергетикою, життєрадісним поглядом, своєю поведінкою, легкістю. Мені подобаються люди, які яскраві самі по собі. Мені близька позиція Ігоря до життя. Він завжди запалює, звеселяє і дивує мене далі.

Ви з коханим чоловіком схожі?

Ми дуже різні і дуже дивно, що ми разом. Хоча з іншого боку – це природно і фізикою доведено, що протилежні полюси притягуються. Я дуже серйозна, все раціонально роблю, дуже організована, постійно щось намагаюсь робити за планом. Ігор цілковито вільна людина, в якої немає поняття часу, плану. При цьому ми один одного доповнюємо, тому у нас такий міцний союз.

Як вам вдається знайти спільний знаменник у виборі відпочинку?

Ми довго розмовляємо, щоби зрозуміти, чого ми хочемо. У нас однаковий підхід, співпадають бажання. Ми можемо відпочивати пасивно, лежачи на пляжі чи активно, приміром, коли були на Майорці та у Барселоні. Це все залежить від нашого настрою, стану.

Подарунки робите один одному?

Так. Більше люблю дарувати, аніж отримувати. Я стикнулась з тим, що не знаю, що Ігорю дарувати, бо думаю, що подарунок насамперед має бути корисним. Він має нагадувати про тебе, приносити задоволення, але якось використовуватися. Знаючи Ігоря, якому нічого не треба, який самодостатній і в якого все є, важко обирати подарунки. Він зі свого боку дарує більш символічне, прикольне, цікаве. Моє розуміння мені часто заважає, бо я хочу придбати корисне, але врешті завершується тим, що купую дрібничку. Ігор привчив мене до того, що до подарунка треба підходити з особистим підходом, обирати з розумінням. Щось унікальне і оригінальне. Це ще більше ускладнює завдання. Ігорю дарую рідко, але влучно. Подарунки продумані до дрібниць, дуже цікаві і не обов’язково матеріальні. Велику роль відіграє те, що ти вклав у подарунок і що ти ним хочеш сказати.

Розмовляла: Ірина Новоставська

Фото: Лілія Вітер, «Флер де Оранж» з архіву Олени Шоптенко

Джерело: Наше ВЕСІЛЛЯhttp://bignames.org.ua