1. Місія нашого життя

    Яка є місія нашого життя. Чи кожен розуміє для чого живе, його мета. Один мій знайомий мав бізнес, але при цьому викладав і в університеті. Економіку. Говорив, що бізнес – це класно, з цим у нього все було ок, але лише гроші – нудно, має бути місія в житті.

    Йому хотілось передати свої знання студентам. До того ж, це було в Білорусі і він, не лише вчив їх фінансам, а й розповідав як жити треба, що відбувається взагалі в світі. Мав громадську організацію і періодично проблеми з владою. Рік, як він живе в Україні. Переїхав сюди, бо вважає, що тут цікаво, є перспектива і розвиток. Запитує у мене: «Ілоно, ти вибрала собі місію на цей рік? Я вже склав собі.»

    Мене завжди вабила місія Одрі Хепберн. Так, моя улюблениця (до слова, не створи собі кумира). Красива, добра, ніжна. З очима ангела.:) Але це – півбіди. До всього того, що вона красива жінка, прекрасна акторка, душевна людина (так розповідають про неї її сучасники), вона була відомим громадським діячем. Послом ЮНІСЕФ. Її вислів в фільмі «Завжди» (режисер С.Спілберг): «Не витрачай свою душу на вчинки заради себе самого, а лише тiльки на те, що робиться задля iнших.». Цим все сказано. Одрі могла б жити в своє задоволення в Швейцарії в Толошеназі (там зараз її музей), або ще зніматися, натомість вона постійно була в перельотах, поїздках до Африки, зустрічах з філантропами, відвідинах лікарень, дитячих притулків, прес-конференціях . Останнім часом вона вже погано себе почувала, але продовжувала цю свою прекрасну місію. Дізнавшись про рак, прожила ще кілька місяців. Померла в кінці січня 1993 року в 64 роки. Її життя так цікаво склалося. Я не буду переповідати її біографію, зазначу лише деякі моменти. Народилася в Брюсселі . Займалася балетом, все життя тримала вагу 48 кг (як це можливо?). Перший шлюб з актором Мелом Ферером не склався. Причина – банальна. Як у багатьох творчих людей з однієї сфери – конкуренція. Йому набридла її популярність і те, що про нього говорили : « А це – чоловік Одрі Хепберн». Другий – психоаналітик Андреа Дотті. (Як часто ми закохуємся в психологів, тренерів, лікарів –метод переноса.) Згодом його фото з іншими жінками – поклали край і цьому шлюбу. Цікава ремарка. Коли вона його запитувала : « А ця жінка біля тебе краща за мене?» –він говорив: «Ні, ти що. Ти – краща. Найгарніша. Ти ж – дружина.»…Дружина пішла. У Одрі було два сини від кожного шлюбу. Потім присвятила себе благодійництву. За кілька років до смерті зустріла Роберта Уолдерса, це було саме те. З ним було тепло, ніжно, гармонійно. Але було мало часу…
    Її слова, які мені подобаються : « Краса жінки не в одязі, що вона носить, не в фігурі, не в зачісці. Краса жінки – в очах, це шлях до серця, місця, де живе любов.»
    Ось таке гучне ім’я. І така місія.:)

    Ілона Довгань

    http://bignames.org.ua

  2. Також читайте

  4. У темі 11 коментарів

    2. Марина Шкуропат сказав(ла):

      Лютий 17, 2009 @ 9:27 am

      Как здорово, что такая удивительная, очаровательная, умная, талантливая и добрая молодая женщина, как ты, Илона, начинаешь свой блог со слов “миссия нашей жизни”.

      Ты и твой друг из Беларуси заставили меня остановиться и задуматься. И правда – в преддверии нового года мы обычно мечтаем о счастье, здоровье, любви и удаче для себя и своих близких. Но редко кто их нас думает о чём-то большем, о своей самой большой задаче года – о миссии. И почему-то кажется, что речь здесь идёт о пользе, которую ты можешь принести людям и обществу, в котором живёшь.

      И знаешь, уже несколько лет моей настольной книгой является книга ‘Doers of the World’ (от англ. ‘do’ – делать). Эта книга -об английских женщинах (humanitarians & philantropists) 20-го столетия, которые ТВОРИЛИ ДОБРО ДЛЯ ДРУГИХ.

      Одри Хепберн уже давно и моя “любимица” – красивый человек во всех отношениях.

      Я недавно прочитала высказывания известных людей о красоте. Среди них – такие:

      “Красота без доброты умирает невостребованной” – Бенджамин Франклин.

      “Доброта лучше красоты” – Генрих Гейне.

      Я уверена, в твоём блоге я буду частым посетителем. Мне хочется общаться с тобой на разные темы. Возможно, делиться и своими мыслями.

      А пока хочу поделиться высказываниями одной очень КРАСИВОЙ женщины, которая и была DOER OF THE WORLD! Мать Тереза.

      ВЫСКАЗЫВАНИЯ МАТЕРИ ТЕРЕЗЫ

      Жизнь — это шанс, не упусти его.
      Жизнь — это красота, удивляйся ей.
      Жизнь — это мечта, осуществи ее.
      Жизнь — это долг, исполни его.
      Жизнь — это игра, так играй!
      Жизнь — это любовь, так люби.
      Жизнь — это тайна, разгадай ее.
      Жизнь — это трагедия, выдержи ее.
      Жизнь — это приключение, решись на него.
      Жизнь — это жизнь, спаси ее!
      Жизнь — это счастье, сотвори его сам.
      Жить стоит. Не уничтожай свою Жизнь!

      Люди часто бывают неразумными, нелогичными и эгоцентричными.
      Все равно прощай их.
      Если ты добр, люди могут обвинить тебя в эгоистичных и скрытных мотивах.
      Все равно будь добр.
      Если ты добьешься успеха, то получишь несколько ложных друзей и несколько настоящих врагов.
      Все равно добивайся успеха.
      Если ты честен и искренен, люди могут обмануть тебя.
      Все равно будь честным и искренним.
      То, на постройку чего ты потратил годы, кто-то может разрушить за одну ночь.
      Все равно строй.
      Если ты обретешь душевное равновесие и счастье, к тебе будут испытывать ревность.
      Все равно будь счастлив.
      То добро, что ты сделал сегодня, люди часто забудут завтра.
      Все равно делай добро.
      Отдавай миру самое лучшее, что у тебя есть, и этого может никогда не хватать.
      Все равно отдавай миру самое лучшее, что у тебя есть.
      Мать Тереза

      Відповіcти

    3. Ліза сказав(ла):

      Лютий 17, 2009 @ 5:02 pm

      цікава стаття. треба мати велику силу душі, щоб прощати інших і творити добро. в цьому останнім часом все більше і переконуюсь

      Відповіcти

    4. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Лютий 24, 2009 @ 12:41 am

      «Не витрачай свою душу на вчинки заради себе самого, а лише тiльки на те, що робиться задля iнших.».

      Жити для інших, намагатися зробити своїми вчинками світ хоч трішечки ліпшим – місія, яка варта життя… Мабуть, не так важливо – «велика» людина чи без гучного імені. Творити добро може кожен. Але можна віддавати з надлишку, а можна все.

      Кажуть, що кожен з нас має свою місію в житті. Чудово, якщо вона позитивна, бо якщо добро пізнається у порівнянні зі злом, то комусь призначено, мабуть, долею робити зло. Хтось же (за пророцтвом) мав зрадити Христа, бо так було «написано», бо інакше не відбулося б принесення жертви за гріхи людства і во ім’я його спасіння. Це випало на долю Юди – чорна місія… Та якщо нам дана можливість робити добро – заради цього варто жити.

      Нещодавно подивилася фільм «Сім життів» – спонукає до роздумів. Персонаж міг просто віддати свої органи, віддати тим, хто чекає на це, як на диво, яке врятує життя, і цим він, з одного боку, теж виконав би свою місію. Але він не просто віддав, а пожертвував себе тим, хто чекав саме на його допомогу, хто був вартий тієї допомоги і кому вона необхідна першочергово. Та інколи ми помиляємося, робимо вчинки, – «сіємо зерно» там, де воно ніколи не проросте, а отже витрачаємо час намарно, а це найприкріша втрата, бо, як сказав Сковорода: “З усіх втрат втрата часу найдорожча”. Його, тобто час, можна віддати чи присвятити тим, хто цього справді потребує. Але це роздуми з розділу «філософії життя», а реальність вносить свої корективи, які корегують наші плани, прагнення, – місія добра нівелюється прагматичністю життя.
      Мабуть, найщирішими є діти зі своїми мріями. Вони, ще не зіпсовані життям, інколи хочуть стати «великими» заради справді чогось важливого, наприклад, ветеринаром – щоб лікувати беззахисних тварин. Можливо, хтось, вступаючи на юридичний факультет, хоче не просто здобути престижний, високооплачуваний фах, а мріє творити справедливі закони і захищати невинних. Хтось, студіюючи журналістику, теж прагне присвятити себе великій меті – бути чесним, справедливим і зреалізувати не тільки свої амбіції.
      Прикладів реалізації величних місій безліч і не тільки теоретичних. Багато особистостей своїм життям засвідчили здатність людини на самопожертву заради інших, заради високих ідей чи просто заради того, щоб не прожити життя намарно. Щоб назвати таких людей – не вистачить жодних шпальт, але кожен з нас, навіть якщо не увіллється у кагорту цих гучних імен, теж має можливість задуматися, як пише Ілона Довгань, про те, для чого він живе, і яка його місія. А ще, незважаючи на невтішний контекст сьогодення, намагатися жити задля інших, бо чи є більше щастя, аніж бути потрібним людям.
      Чудово, що в Інтернеті можна віднайти тексти на таку тему, і що авторка блогу знаходить час на те, щоб написати про це, бо ці роздуми наштовхують на переосмислення свого життя. Безсумнівно, що якщо людина живе з такими думками, – вона й здатна відтворити та зреалізувати їх, а її життя просто не може не мати благородної великої місії – нести у світ добро. Отож – щасти Вам, Ілоно, у тому, щоб на шляху життєвому не було перешкод для виконання Вашої місії! 🙂

      Відповіcти

    5. Ілона сказав(ла):

      Лютий 24, 2009 @ 11:38 pm

      Дякую за комент. Дуже цікаві думки. Пошукаю фільм “Сім життів”. Вам треба самій вести блог, у Вас цікаві погляди і є що сказати.:)

      Відповіcти

    6. Ілона сказав(ла):

      Лютий 27, 2009 @ 11:33 am

      Подивилася фільм “Сім життів” (“Сім душ”). Дякую. З тих, які запам”ятовуються і примушують думати. Хоча довго думала вчора чи може вчинок головного героя бути взірцем. Одразу згадуєш про те, що життя – Дар Божий (це з приводу його самогубства,хоч і заради допомоги іншим). Чи міг би він зробити щасливою цю жінку (Емілі), якби залишився живим, був поруч з нею і може (а раптом) їй знайшовся б інший донор. Ще не люблю коли показують в кадрі способи суїцидів. Питань багато, роздумів багато, фільм цікавий і примушує задумуватись. :)Дякую.

      Відповіcти

    7. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Березень 3, 2009 @ 10:59 am

      Ваші оцінки, Ілоно, щодо моїх міркувань дуже перебільшені 🙂 Думаю, кожна людина має здатність відтворити вербально свої думки, до яких її спонукає отримана інформація, або, як ми ще кажемо – чинники впливу на наше мислення.
      Вести свій блог, звісно, не буду, бо це розкіш за виміром витрат часу, та й це не моя місія 🙂
      Ділитися своїми думками, мабуть, варто з людьми, якщо тільки вони не сприймають це як «повчальні трактати», як про це йдеться у Вашому останньому тексті чи точніше в коментарі(відгадці) до нього (але залишу коментарі щодо цього там).
      Щодо фільму «Сім душ», то він, погоджуюся з Вами, викликає багато запитань і роздумів. Шкода, що коли випала можливість обговорити його, стаються речі, які гальмують усі думки в цьому руслі…

      Відповіcти

    8. Віка Прокопович сказав(ла):

      Березень 17, 2009 @ 4:57 pm

      Прочитала всі пости блогу і коменти до них.Теми, щирість і глибина розповідей вразили.Дуже потрібні саме зараз такі обговорення.А ще здивована, що Ілона Довгань, будучи відомою людиною, залишається людяною. Дотепер думала, що всі відомі є самовпевненими і пихатими, які не пропускають нагоди пропіарити себе. Дуже хороші фотографії, без глянцу і гламуру. Фільм “Сім душ” я також дивилася. Хороший фільм, але чомусь я не задумувалася над тим, чи правильно поступив герой стрічки чи ні. Зараз схиляюся до того, що, як пише Ілона Довгань, він міг би ще жити і зробити в житті багато добра. Хотілося б почути думки інших.

      Відповіcти

    9. Соломія Кришталь сказав(ла):

      Березень 24, 2009 @ 1:45 am

      Віка Прокопович у коментарі пише: «Дотепер думала, що всі відомі є самовпевненими і пихатими, які не пропускають нагоди пропіарити себе». Це, звісно, стереотип, хоча треба визнати, що небезпідставний. Не знаю, як саме Віка поділяє людей на «відомих» і «невідомих» (можна доповнити ще – «дуже відомих», «не дуже відомих» і т. д. :))), але «пихатість», «снобізм», «зверхність» і подібні їм риси притаманні як публічним особам, так і тим, кого називають пересічними. Усе це аж ніяк не від мудрості, а від обмеженості (якщо так можна сказати, щоб не вживати надто «гострих» і образливих слів). Так, – людину псують гроші, «високі» посади, кар’єрні злети. Через слабкість нас часто «заносить» від успіхів… і як каже один мій друг(посадовець високого рангу :)): було б дивно, якби не заносило. Але розумна людина відчуває свої вади і вгамовує надмірну самооцінку, бо усвідомлює, що колесо життя здатне крутитися в різні боки, змінюючи те, що навколо нас, і що насправді цінним є тільки те, що є у нас всередині, за що можна поважати і любити людину незалежно від займаного щабля соціальної ієрархії. Та хіба можна виміряти відповідність між «висотою» становища людини і тим, наскільки її від цього заносить :)? Серед відомих людей є настільки хороші, «безпонтові» у спілкуванні і щирі у стосунках, що інколи й справді не кожен здатен у це повірити. Може просто мені щастить на таких людей, але я роблю висновки з життя, а не з теоретичних припущень. Могла б зараз назвати навіть конкретні прізвища, але не зроблю це тільки з тих міркувань, щоб хтось не подумав, що мені хочеться «пропіарити» своїх друзів чи знайомих :). Але в негативній оцінці, якою часто «нагороджують» людей публічних, – більше надуманості. Та й навіть якщо це й справді так – не варто їх засуджувати, ліпше поспівчувати, адже шкодять вони передусім самі собі, бо все, що від людини відходить – до неї й повертається… А ще кажуть, що навіть якщо про не дуже хорошу людину думати, що вона хороша, – вона стане ліпшою :)) Тому думати й говорити про людей треба тільки позитивне… Як добре, що прочитавши тексти Ілони Довгань, Віка Прокопович змінила свою думку про відомих людей 🙂
      А от щодо фільму «Сім душ», то однозначної оцінки про вчинок головного персонажа (Тіма) звісно бути не може. Так – життя – це дар Божий. Але Бог дав також людині право вибору. Тім міг би можливо вчинити по-іншому, якби… (завжди оце якби…) якби бачив інше вирішення проблеми, інший шанс виправити те, що сталося з його вини. А якщо б від теж загинув тоді? Можливо й життя йому врятоване було вищими силами, щоб він зміг виправити, змінити те, що взагалі то змінити, мабуть, неможливо. Але напевно у його вчинку був сенс, адже судитимуть нас за наші вчинки, – за погані і добрі, ставлячи їх на терези… Ілона пише, що він можливо міг би зробити щасливою Емілі, якби залишився з нею і раптом би дивом трапився інший донор. Навіть якби й сталося диво і донора б знайшли, сумнівно, що така людина, як Тім, могла б жити далі щасливо, без докорів сумління за вдіяне. Думаю, він не міг би жити щасливо, а нещаслива людина не може зробити щасливими тих, хто живе поряд з нею… Та це тільки моя думка і не більше…

      Відповіcти

    10. Юра Чех сказав(ла):

      Червень 12, 2009 @ 8:54 pm

      Одрі Хепберн дійсно симпатична, хоча майже не бачий фільмів з її участю.(тре подивитись) Нарахунок фрази – що краса жінки в її очах повністю підтверджую, бо сам так вже давно вважав, очі в дівчатах мені найбільше пободаються, а вже потім все інше.

      Відповіcти

    11. Alecsandr сказав(ла):

      Січень 5, 2010 @ 1:28 pm

      1.Одри Хепберн Вам не годиться в подмётки. 2.Смысл жизни это не тупой бизнес план на год ,и не болтовня о милосердии ко всему миру … 3.Если красота женщины в глазах то что делать тем у кого косоглазие… 4.Вы просто супер во всех отношениях. Я тоже… Может поужинаем както вместе 😉

      Відповіcти

    Висловлюватись