Інколи зупинка – найважливіша частина дороги
Почула цю фразу в фільмі «Сніговий пиріг». Дійсно, ми так часто кудись біжимо, намагаємось в житті багато встигнути, а коли виходить пауза – надто переймаємось. Думаємо, що це втрата часу, не за планом йде.
Це я все до того, як ставитись до кризи, втрати роботи, отримання не того місця в житті в даний момент, як нам хочеться. У нас на ефірі якось була психолог, яка порадила скористатись цим часом. Цим моментом. Нарешті зробити те, до чого раніше руки не доходили. З дитинства мріяли танцювати, співати, ліпити, малювати, плести, шити, ось це – час зреалізувати. Перечитати нарешті ті книжки, на які раніше часу не вистачало. Передивитися фільми. Вивчити мови. Присвятити час родині. А ще добре подумати, переосмислити ситуацію і зрозуміти в якому напрямку далі йти. Моя колега попала під скорочення, але зараз говорить, що в неї зараз кращий час, ніж був з постійною роботою. Часу вільного менше, ніж коли працювала. Бо робить те, що хоче і лише цікаві для себе речі. Грошей отримує менше, це правда, але вона має власну квартиру, тож кредиту не має (вже легше), була машина в кредиті – повернула її банкові, каже, що встигну ще купити, не хочу бути залежною. Зареєстувалася на біржі праці, отримує грошей – близько 4 тисяч гривень, говорить, що так завжди отримували бюджетники, викладачі і нічого – виживали. Говорить, що криза – це випробування і треба пройти його гідно. Робити благородні справи. А за рік-два, коли піде «видужування» – світ зміниться. Тоді буде і машина, і цікаві проекти на телебаченні. Одним словом, варто ефективно використовувати будь-який момент в житті. Для чогось же він даний. Може інколи треба просто перепочити. Бо, хтозна, потім буде дуже завантажений період. Треба зробити «фундамент» на наступний час. А ще – приймати ситуацію мудро, з даністю. І ще одна кіноцитата: «Якщо це твоє – воно до тебе повернеться, а якщо – ні, значить воно твоїм ніколи і не було.» – Це вже з «Непристойної пропозиції» (з Демі Мур).
Ілона Довганьhttp://bignames.org.ua
Соломія Кришталь сказав(ла):
Лютий 24, 2009 @ 10:53 pm
Ми й справді часто поспішаємо, забуваючи, що поспішати треба повільно 🙂 Якщо трапляються зупинки (особливо вимушені), можливо – це знак, що час перепочити, бо «щоденний біг з перешкодами», доволі прагматичний вир трудових буднів, круті підйоми по кар’єрних щаблях сприймаємо як найважливіше в житті, а тим часом найважливіше проходить повз нас. Інколи, прагнучи досягти вершин, ми забуваємо про важливість нашого внутрішнього світу, замінюючи істинні цінності життя на засоби для існування…
Погоджуюся у всьому з автором – цей час треба використати на переосмислення, добрі справи, відпочинок і реалізацію творчих здібностей, якщо вони є :)) Світовий досвід розвитку культур доводить, що саме під час криз і подібних негараздів «вибухають» культурні революції, виникають нові течії, відроджується духовність. Для творчих людей – найсприятливіший час, бо: «Художник має бути голодним…» :))). Багато хто зараз опинився «за бортом» чи майже за крок до цього, але навіть в такій ситуації треба шукати позитив, не падати духом – ми витримаємо 🙂 Колега, про яку пише Ілона Довгань, отримує в центрі зайнятості 4 тис. грн. і заспокоює, що бюджетники завжди так отримували і якось виживали. Але ж насправді вони отримували значно менше. Але маючи серед друзів чимало таких «бюджетників», які зараз заробляють ще менше, ніж мали до нещодавно, бачу, що нещаснішими вони від цього не стали – ми частіше зустрічаємося, спілкуємося на теми, які зовсім не торкаються ні кризи, ні політики, відвідуємо театри (в театр люди ходили навіть під час воєн), періодично, незважаючи на безгрішшя (йдеться про відсутність грошей, а не гріхів :)), вибираємось на відпочинок в Карпати, – в одного з друзів там є своя старенька гуцульська хата, бо, як сказала колись Ілона Довгань: «Житя прекрасне у всіх його проявах». До речі, у такі складні періоди відсіюється всякий непотріб у житті і пізнаються справжні друзі.
Взагалі зараз справді хочеться проводити час креативно і насолоджуватися кожною миттю. Наразі це вдається. Натомість, знаю таких, які колись були «бідними і щасливими», а тепер стали «багатими і нещасними», а особливо зараз є ще нещаднішими, щоденно перераховуючи втрати своїх капіталів від кризових перипетій і тремтячи від хиткості посадових стільців.
Але, окрім кризи і масових скорочень, у кожного є своя «ЗУПИНКА». Не варто, мабуть, надто перейматися інтерпретаціями крізь призму знаків і знакових подій на кшталт П. Коельо, але в певному сенсі – в житті нічого не відбувається випадково…