Влада Прокаєва (Литовченко) 10 днів на новорічні свята відпочивала в Італійських Альпах, провінція Південний Тіроль, на кордоні з Швейцарією і Австрією.

Про це «ГУЧНІ ІМЕНА» повідомила прес-служба Влади Литовченко.

Влада Прокаєва (Литовченко) з чоловіком Сергієм

Провінція Південний Тіроль – колоритний район (столиця – містечко Больцано) з високими горами і чистими річками. Тут поєдналися культури різних країн, а місцеві жителі говорять німецькою більше, ніж італійською.

«Перше, що нам впало в очі – це велика кількість українських туристів, – розповідає Влада. – Цей факт нас анітрохи не засмутив, навпаки, ми зустріли чудових співрозмовників, з якими встигли потоваришувати. Ми з чоловіком і дітьми (10-річною донькою Влади – Христиною і молодшим сином Сергія Микитою) прилетіли до Австрії, звідки на машині нас доставили на вершину гори, де і знаходиться наш готель «Сorvara». Багато туристів добиралися з Венеції. Мене здивував вид з вікон номера – долини і вершини гір, а у підніжжя – містечко. День безперервно можна спостерігати, як сонце переходить з вершин у долини. Повітря тут кристально чисте. Цього року дуже багато снігу і лижні траси гарні, температура -15 – 17 С не відчувається».

Влада з дочкою Христиною
Незважаючи на те, що траси були дуже комфортними і легкими, Владі довелося попотіти, коли пригадувала техніку їзди на лижах. Останній раз вона каталася ще в студентські роки.

«Лижі – це екстремальний спорт, – каже Прокаєва. – Під Новий рік поніжиться на океані набагато краще. Я погодилася на поїздку тільки через Крістіну – вона давно мріяла покататися на гірськолижних трасах. Якщо б не її мрія, то я би наполягла, щоб ми відправилися до теплої країни. Але все ж відпочинок не був зіпсований – я мало катаюсь, зате багато гуляю, насолоджуючись захоплюючими видом гір і чистим повітрям».

Кухня регіону Південного Тіролю трохи відрізняється від італійської. Крім традиційних – пасти й піци, в ресторанчиках подають шпик, різноманітні сири і кашу поленту. «Полента – це італійська страва з кукурудзяної крупи. У Молдові її називають «мамалигою», а в Болгарії – «качамак». Це дуже проста страва, в середні століття вважалася їжею італійських селян, але сьогодні стала популярним навіть в дорогих ресторанах. Традиційно її подають з грибами, м’ясом або морепродуктами.

Місцевість ще славиться пивом і вином. «Так добре після катання на лижах або просто прогулянки у морозну погоду випити 50 грам гарячого міцного напою, а місцевий глінтвейн – це особливе задоволення. У Південному Тіролі роблять темне вино з ароматом ягід, а глінтвейн з нього – це не просто підігріте з цукром і спеціями вино – традиція вже давно переросла в якийсь ритуал, на кшталт китайських чайних церемоній. Традиції приготування глінтвейну пішли саме з альпійських долин, а сьогодні жителі Італії, Німеччини та Австрії не уявляють собі зими без гарячого вина», – каже Влада.

Ця частинка світу має чудових майстрів, які творять оригінальні серветки, в’язані скатертини і подушки, вироби з дерева.

Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua