«Поки мама не прийшла» – чорний гумор, межа між дозволеними розмовами і забороненими. Молодий театр, французькі автор і режисер-постановник відкрили завісу теми смерті і зазирають просто в епіцентр переживань однієї сім’ї.

Про смерть в Україні говорять нечасто і невідверто, її асоціюють з горем і слізьми, але забувають, як вона наштовхує на переосмислення людських діянь, примушує зрозуміти цінність людського життя, об’єднує практично зруйновану родину, та й поминки часто супроводжуються гарними спогадами про людину і жартами.

«Я повинен сказати, що цей проект дав насолоду Молодому театру, – зізнається Станіслав Мойсеєв, художній керівник Молодого театру. – Мені видається дуже важливим, що цей плід співпраці продовжує нашу стратегію співробітництва між театром, Французьким культурним центром і Посольством Франції в Україні. Ми багато робили у напрямку «Французька весна». Також наш театр продовжує стратегію співробітництва з європейськими інституціями».

Над постановкою працювали професіонали: режисер-постановник Крістоф Фьотріс (Франція), художник-постановник Володимир Карашевський, художник по костюмах Лариса Чернова. Сценарій писаний рукою француза Ремі Де Воса, який перекладений українською мовою Недою Нежданою.

В оригіналі вистава називається «Поки смерть не розлучить нас», але керівництво Молодого театру вирішило перейменувати, з етичних міркувань, на «Поки мама не прийшла». Адже суспільство цілком ймовірно, що на слово «смерть» може зреагувати негативно.

Про саму п’єсу розповідає сам автор, адже кому, як не йому, розуміти головне, що хотів донести до людей. « «Поки мама не прийшла» – це комедія, в якій йдеться про кохання та смерть. Проте викликати у людини посмішку, кажучи про смерть, не так легко. Мабуть, смерть є останнім табу західного світу, – коментує Ремі де Вос. – Звісно ж, у факті смерті немає нічого дотепного. В цій п’єсі мені подобається те, що вона дозволяє побачити осмислення теми смерті у різних широтах. Наприклад, в Аргентині чи в Мексиці. Мексиканці навіть вигадали «свято мерців». А от в Ізраїлі це неможливо: з прахом бабусі не граються. В Індії ж, навпаки, мерців спалювали з давніх-давен. У Росії поганою прикметою вважається тримати прах померлого вдома чи навіть… в театрі».

Вікторія Авдєєнко та  Кирило Бін

Ремі Де Вос якось почав відвідувати театральні курси та жив дрібними підробітками. Юнак брався за усяку роботу. На його життєвому рахунку чимало посад: охоронець, комірник, офіціант, портьє у готелі, білетер у театрі, наглядач в інтернаті, робітник на металургійному заводі, муляр, помічник фотографа, актор, санітар швидкої допомоги, маляр, службовець у банку, продавець, посильний, перевізник. Бували часи, коли і зовсім роботи не було. Такі переломні часи наштовхнули його взятись за перо. І він не помилився. Та й, мабуть, і правильно, адже такий величезний досвід дає право творити драматургію.

«Ремі Де Вос» – це автор, якого я з радістю представляю глядачам Молодого театру і всім киянам, – каже Крістоф Фьотріє. – Його твори друкувалися у видавництві «Акт Сюд» і є одними з найпопулярніших на сучасній французькій сцені. «Поки смерть не розлучить нас» – це комедія про зародження кохання між двома людьми, які вважали себе друзями. Пробудження почуттів виникає у зв’язку зі смертю бабусі, прах якої начебто керує живими з погребальної урни. Зміст твору, прихований під водевільною формою, дуже простою розмовною мовою занурює нас у саму суть стосунків з ближнім і примушує замислитись над існуванням свободи вибору, якою ми керуємось впродовж життя».

«Про Ремі Де Воса і, звичайно, про Крістофа Фьотріє можна розповідати що завгодно, але ніхто не скаже, що вони не талановиті чи, не дай Боже, нудні, – Станіслав Мойсеєв. – Так само мені не спаде на думку сказати щось ненатхненне про наших друзів і, часто, креативних провокаторів – Посольство Франції в Україні і Французький культурний центр. Мабуть, саме з цих причин спектакль «Поки мама не прийшла» (за п’єсою «Поки смерть не розлучить нас») зареєструється на афіші Молодого театру в експресивно-феєричному виконанні Вікторії Авдєєнко, Римми Зюбіної та Кирила Біна. Ця «могутня купка» може підсолодити будь-яку пілюлю, тим більше у ситуації, коли існує непересічне порозуміння і гармонія творчого драйву. Мені особливо приємно презентувати цей проект, який створено в рекордний термін – один місяць».

Крістоф Фьотріс – постановник та директор пересувної Театральної компанії «Траєкторія-адм», з якої представив біля тридцяти вистав. Зараз працює над «Маячнею удвох» (Париж), «Уявна оперета» (Франція-Росія), «Клоун, чому ти нас залишив?!» (Париж).

«У Крістофа Фьотріса колосальний досвід постановки п’єс закордоном, зокрема на пострадянському просторі, чималий досвід роботи з іноземними акторами та колективом, – коментує Анн Дюрюфле, радник з питань культури та співробітництва Посольства Франції в Україні. – Він сказав, що жодного разу не бачив Україну, хотів би її пізнати і працювати з українським колективом. Крістоф запропонував поставити п’єсу Ремі Де Воса в Україні. Нам залишалось знайти українського партнера – театр, який здатен це поставити. І одразу ж згадали, що це може втілити Молодий театр».

Французький режисер-постановник запевнив «ГУЧНІ ІМЕНА», що скандалів не шукає. Також прокоментував, що адаптації сценарію до українського менталітету не було. «Переклад – це вже і є так би мовити пристосування», – каже він. На найкращою постановкою у своєму житті Крістоф вважає саме українську.

Римма Зюбіна

Автор: Ірина Новоставська
Фото: Юрій Новоставський
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua