Напевне, щоб стати одним цілим, треба прожити разом принаймні 10 років, а коли –15 років, це вже один світ, життя сприймаєш двосторонньо – з боку чоловіка та жінки. Саме такий багатий сімейний досвід має українська амазонка Руслана Лижичко, яка у 2004 році підкорила Європу коломийками, а ще раніше – скорила серце продюсера Олександра Ксенофонтова. І не даремно, бо зараз пара не уявляє, що могла доля скластись інакше.

Руслано, чи вірите ви в ідеальні подружні стосунки?
В ідеальні — ні. Ніщо не ідеальне в цьому світі. Але у хороші, міцні стосунки — так.
Подружнє життя — це велика робота. Ти починаєш жити не тільки для себе, але й для іншої людини. Ти повинен враховувати не тільки чого хочеш ти, а й чого хоче твоя половинка.

Потрібно вчитися бути гнучким, вміти слухати і чути, пробачати, розуміти, поступатися у чомусь.

Чи було у вас все так легко? Або ж треба було працювати роками, щоб зрозуміти та виховати один одного? Звичайно, ні. А в кого буває легко!? У кожних стосунків «своя історія».
Були і сварки, і грюкання дверима, були і палкі примирення, обійми та поцілунки. Бувало по-різному. Спочатку мій вибір не схвалювали батьки. Ми були ще зовсім юні. Вони вважали, що ми надто поспішаємо.

Ми із Сашком із простих сімей.

Спочатку нам, як молодій сім’ї, було досить важко. Доводилося дуже багато працювати, щоб досягти всього, що у нас зараз є. Але ми вирішили — поки ми разом, ми нічого не боїмося, у нас все вийде.

Цього року ви будете відзначати скляне весілля – 15 років шлюбу. Це дуже великий термін для подружнього життя. Як вам вдалось так довго, і не традиційно для нашого сучасного суспільства, зберігати сім’ю?
Із часом ми зрозуміли «навіщо сваритися, якщо слідом всеодно буде примирення». Ми як одне ціле. Мене немає без Сашка, його немає без мене. Життя насправді таке коротке. Той час, що призначений кожному потрібно заповнювати любов’ю, а не з’ясовуванням стосунків.

Ми почали давати один одному більше «свободи», поважати бажання один одного. Навіть через стільки років знаходимо час для романтики, приємних несподіванок, для ласкавих слів.

Ваше життя з чоловіком тісно переплетено не лише у сім’ї, але й у музичному бізнесі – ваша творчість, а також студія радіо-реклами «Люксен». Ніколи не виникало бажання відпочити і поговорити, поділитись досвідом, що зовсім не належить до вашої спільної роботи?
Ми і так дуже часто спілкуємся  не на робочі теми. Звичайно «робочі» питання у нашій сім’ї виникають постійно. Напевно, як у будь-якого подружжя, яке ще й працює разом. Але і без роботи у нас дуже багато спільного. Цікаво, що майже всі сварки у нашій сім’ї виникають саме через якісь робочі розбіжності, через «побут» ми ніколи не сваримося.

Чи відпочиваєте разом від роботи? Як (вимикаєте телефони, їдете далеко за межі України)?
Так, іноді буває. Ми живемо за містом. Тому нам навіть не треба щось особливе вигадувати. Залишили телефони вдома і пішли на прогулянку  до лісу. Цих кількох годин достатньо, щоб решта дня пройшла причудово. Сплановано їздимо відпочивати ми рідко, але коли вже їдемо — відпочимаємо від усього і всіх, нас ні для кого немає.

Бувало, що ви розлучались з чоловіком на доволі тривалий час, щоб обдумати сімейне життя, і як жити далі?
Після моєї перемоги на «Євробаченні» через постійні концерти за кордоном ми могли не бачитися кілька місяців. Саша не любить всі ці поїздки, він волів залишатися вдома та працювати тут. Це був досить важкий період для наших стосунків. Таке собі випробування на міцність.Але ми витримали його.

Як би ви визначили сімейні стосунки для вас? Що вони значать?
Зараз я розумію, як ніколи чітко — це одна з найбільших цінностей у житті кожної людини. Це неймовірна рущійна сила для кожного із нас, це підтримка, натхнення, крила та шалена енергія. Енергія справжнього кохання.

Що таке сімейні стосунки для України, українців?
Вони значать дуже багато. Українці завжди мали міцні родині та сімейні стосунки.
В їх свідомості стать є половинним буттям, а зміст сімейного життя – не лише у пошуку іншої половини, але й гармонійному співіснуванню з нею.

Варто пожити рік-два, а потім гримнути дверима, і ніколи до тої людини не вертатись?
Це дуже індивідуально. Хтось через рік—два остаточно впевнюється, що знайшов «свою половинку», хтось розуміє, що «це не та людина».

Головне не обманювати себе і людину, що знаходиться поруч. Намагатися бути чесним, більше прислухатися до внутрішньго голосу.

Чи повинні українці ставитись з повагою до тих сімейних цінностей, які задарма передав у спадок український народ?
Звичайно. На жаль, в сьогоденні багато людей забувають про ці цінності. А про них забувати не можна — це один з головних секретів успіху та щастя.
Розмовляла: Ірина Новоставська

Фото: прес-служба Руслани Лижичко
Джерело: журнал «До і після ВЕСІЛЛЯ»http://bignames.org.ua