Мантра-Омана: Все і нічого
Коли ти обманюєш себе, тебе легко обманювати. В смаку брехні немає відчуття пильності, як з поганою їжею, коли її довго їж, вважаєш, що це і є нормальне харчування. До брехні, як до будь-якої справи, за 25 днів звикнути легко.
Спочатку рай, а потім той рай хтось відбирає, і ти вже у пеклі. Вважаєш, що так тобі і треба, – життя перенести у статус існування. Ще вчора тьохкало серце, ти сприймала яскраво світ, а сьогодні він сірий, непотрібний, нав’язливий і всі люди – актори, які вже пережили свої ролі.
І сни, які вперто вдираються у твою свідомість. Вони дозволяють собі більше, ніж ти собі можеш дозволити, проживши не один рік. Ох цей вже Ловець снів вміє так впіймати тебе за шкірку і як кота спустити, знаючи, що ти не станеш на лапки, не виживеш. Але ж українська жінка має здатність виживати там, де це абсурдно з точки зору фізики, хімії і медицини та іншої раціональності, даної з вихованням та освітою.
Коли тебе позбавляють коханої людини, а натомість доля чи добрі люди підсовують шефа жонатого, то що тут лишається, як не істерити. Бо ти вже не відчуваєш душі, ти її спустила у ванні після його гидких торкань. Але кіт від милого лишився – тільки він тебе розуміє. Він вдячний, бо ситий.
Нестерпна ненависна робота, нестерпний ненависний шеф, який ще й хоче твоєї роботи і насолод в ліжку. Отаке життя, коли все шкереберть. Коли ніхто тебе насправді не розуміє, крім Ловця снів, що хоче тебе швидше на той світ запроторити. І твоя голова закипає, це не мігрень, це хронічна запальна реакція на дурне, не зрозуміле тобі життя.
Тебе все дратує, у тебе на все є пояснення. Тебе сприймають як об’єкт сексуальних утіх. А ти себе ніяк не сприймаєш, тільки продовжуєш зганяти агресію. А ще та картина Його. В ній нічого цінного немає, тільки все твоє життя.
Чи це не сон? Клінічний чи біологічний чи просто нормальний? Чи цього не було? А може місто з’їло в тобі все? Або ж суспільство, яке доконало, зробило з тебе гламурну ляльку. «Мантра-Омана» від лауреату І премії «Коронації слова» Вікторії Гранецької розкриває таємниці дівчини, в якої було все і нічого, або ж залишилось все і нічого.
Ірина Новоставська
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua
Інна сказав(ла):
Грудень 2, 2011 @ 4:20 pm
А що це за слово таке – “їж”? Це дієслово “їси” чи може іменник “”їжак”? А де в романі мова йде саме про українську жінку? І ще, кому потрібна ця недолуга рецензія?