Тільки з роками чи тільки з додатковою інформацією починаєш розуміти істини, якими користувались наші попередники на цьому світі. Але ми пішли далі і вирішили призабути їхні досягнення, як то кажуть, відмазатись від них. А дарма, дарма…

Два дні поспіль проходила курс молодого бійця з управління часом і делегування від Людмили Богуш – керівника Студії управління часом «BogushTime». Ніколи було розслабитись у тому проміжку. Голова кишить інформацією, обробляє і хоче ще.

Дав скуштувати тортик, треба і надалі пригощати.

Головна наука, яка мені відкрилася, що комп’ютер – це не панацея від усіх планувальних ускладнень. А інколи навпаки – заганяє у рамки: треба електроенергію чи потужну батарею, щоб працював принтер, а значить заправлений, листки гарні, щоб не зжовував їх і не казав, що взагалі то вони – це не його формат сьогодні. Насправді все треба дублювати на листках, які завжди при тобі. Вони можуть бути у зошиті, блокноті, щоденнику чи ексклюзивному планувальнику від Людмили Богуш – BogushBook. До речі, якщо записувати, це навіть приємно, рука працює, і ти навіть запам’ятовуєш при цьому. Прописні істини, які нам давали у школі і у ВНЗ, а ми все скавуліли, що годі. А таки не годі. Краще записати, аніж втратити. Та й хто заважає потім інформацію заносити у комп’ютер чи ксерити для на всяк випадок.

Але нам ліньки: ліньки записати, ліньки сказати, ліньки зателефонувати і ліньки зробити. Ми постійно самі себе виправдовуємо, коли чогось не бажаємо чинити. Ми частіше себе жаліємо, аніж штовхаємо до ризиків, до невідомості, до активної і цікавої праці.

Але справжній смак приходить, коли записуєш плани на 20 років уперед, а ще мрії, причому починаючи з дитинства. Виявляється планів незліченна кількість, як і мрій. Вони множаться під час запису.

Я оцінила, чому ми писали малими до Миколая. Треба відновити. Адже мрії читаються. І здійснюються. Напишіть і ви цього року до Миколая. Причому почніть зараз.

Ще один гарний урок – не тільки думай, але й активно дій. Бо доки ви думаєте, хтось творить дивні речі, кохає, сміється, мріє та й врешті заробляє. Інколи наші глибокі думання призводять до нервових розладів, а результуємо, коли приходимо до форми. Питання: А нащо виходити з форми? Заради кого чи чого?

Кажуть, всіх робіт не переробиш. І так воно є. Все не підвладне людині. Хочеш чи не хочеш, але треба вміти делегувати завдання. Адже є форс-мажори чи просто заплановані інші для вас пріоритетні справи, але ті, що на вас зависли, треба якось теж виконати. Тому доводиться комунікувати і передавати свої завдання іншим, а вони передають їх вам. Так би мовити гармонія і ніяких втрат.

Ще гарна рекомендація: менше телефонувати, адже дзвінки дуже багато часу забирають і це доведений факт. На жаль ми по телефону говоримо не лише потрібні речі, але й відволікаємось, втрачаючи можливість реалізовувати свої мрії. Таким чудодійним замінником цієї комунікації може бути факс або ж електронка. Але перевіряти, чи дійшла від вас інформація – це обов’язково потрібно.

Не вміємо відмовляти, коли це вкрай потрібно.

Адже є певні справи, що передусім, наприклад, ваше здоров’я, час для відпочинку і повної тиші.

Часто до нас напрошуються в квартиру, сприймаючи її готелем. Але ж це не так. Ви маєте право у свою фортецю впускати чи не впускати гостей. Це ваша зона комфорту. Часто напрошуються до вас у машину чи орендують її разом з вами. А ви не можете. Але ж не відмовляєте. Часто вам пропонують розваги, коли у вас робота чи сімейні справи. Але ж ви погоджуєтесь, хоча маєте твердо сказати «ні». Часто ідете на концерт, коли вранці іспит.

Вам насамперед важко собі відмовити. Ви сваритесь з собою і перемагає зазвичай сторона, яка відволікає в іншу сторону. А потім гульки, мозолі і ми жаліємось на долю, зганяємо злість на комусь, та й з’їдаємо себе з середини.

Я би продовжила, але варто на цьому зупинитись і переходити до інших справ :).

Ірина Новоставська

Фото: donbass.uahttp://bignames.org.ua