У Києві відбулася презентація польськомовної книжки українського поета Ігоря Павлюка «MESKIE WROZBY» («Чоловіче ворожіння»). Видання побачило світ у Люблінському видавництві «Episteme» у перекладі Тадея Карабовича.

Ігор Павлюк уже добре знаний вітчизняному читачеві своїми збірками поезій («Алергія на вічність», «Стихія», «Україна в диму», «Стратосфера» тощо), численними публікаціями в пресі. Перекладали твори поета англійською, французькою, болгарською, російською мовами. Найбільше в його постаті вражає вміння поєднувати науку й поетичну творчість. Він автор грунтовних наукових досліджень, професор Львівського національного університету ім. І.Франка, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України в Києві. Має цілу колекцію літературних премій.
На вечорі лунали схвальні оцінки від української літературної спільноти. Дмитро Павличко зауважив, що Павлюк — оригінальний митець, він національний і космічний. «Читаючи книжку Павлюка, в перекладі Карабовича, я, зокрема, побачив сучасний дух нашого народу. Це болісний образ, правдивий… Вихід «MĘSKIE WROZBY» – подія в нашій літературі, свідчення того, що ця збірка вирізняється з тамтешньої поезії, як оригінальне явище. Творчість Ігоря Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі».
Модератор зустрічі, літературознавець і критик, головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський заглибився в мотиви творчості поета. «У поезіях Ігоря Павлюка є довершена й сконцентрована українська ідентичність. Вона поєднує правічні й архаїчні шари, праслов’янські, язичницькі, поганські і християнські мотиви, також урбаністичне і рустикальне («селянське», «народне» – Авт.). «Чоловіче ворожіння» – яскравий приклад того, коли видавництво зацікавилося автором, поезією й підтримало проект».
Та, мабуть, найбільше присутні чекали другої частини презентації. На ній, як передбачалося, була особлива родзинка, сенсація дня, а саме: лист від Мо Яня – Нобелівського лауреата 2012 року. В ньому китайський прозаїк висловлює свою підтримку поету. Наводжу тут фрагменти з повідомлення: «…Я розумію, що Ігор Павлюк походить із поліського краю. Цей регіон має особливе магічне звучання для мого вуха. Це так гарно жити подалі від заклопотаної цивілізації, створюючи наші незалежні світи, побудовані на фантазуванні. Процес творчості унікальний для кожного письменника. Я фокусував увагу на цій ідеї у моїй Нобелівській промові. І коли прочитав кілька віршів І.Павлюка, збагнув цю ідею ще краще. Думаю, що він – гарний поет, у чиєму серці резонує природний голос поліського духу… Я вдячний Ігореві Павлюку за його енергію справжньої людяності, яку я знайшов у його віршах. І я вдячний Дмитру Дроздовському за його слова про Ігоря, які генерували великий процес «міжкультурної співпраці». Бачу її у великій перспективі. Не певен, що поет має перейматися ідеєю Нобелівської премії. Принаймні, допоки він не відчує атмосфери презентацій у Лондоні, Пекіні, Нью-Йорку та інших містах. Я думаю, що одного дня Україна матиме Нобелівську премію з літератури. Може, навіть швидше, ніж ми можемо це уявити».
З України кількох літераторів висували на Нобелівку. Іван Франко, Павло Тичина, Василь Стус, Олесь Гончар, Борис Олійник – письменники, про яких точилися дискусії в цьому руслі. Але жоден з них так і не удостоївся лаврів. Серед об’єктивних причин — недолуга державна політика, яка не «просуває» літераторів, не створює належний культурний образ України в світі. Сподіватимемось, услід за Мо Янем, що зацікавлення українським поетом у Польщі і Китаї стане знаком наближення України до Нобелівської премії.

Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua