Тобі нудно? Тобі набрид світ? Тобі не подобається оточення? Ти втратив апетит? Ти розумієш, що не кохаєш? Тоді змінися і зміни все! Час настав!

Стрічка «Їж. Молись. Кохай.» – це 133 хвилини роздумів, сліз, щастя і випадків з життя. Це драма, бо мелодрамою це важко назвати, коли піднімається вибір: змінити чи залишити все, як є. Американське кіно про надскладний психологічний стан красивої жінки, успішної журналістки, сім’янинки Елізабет Гілберт, яку зіграла магнетична Джулія Робертс, яка, на мою думку, тільки собою може витягнути будь-яке нудне кіно. Але цю стрічку ніяк скучною не назвеш.

Отож цій привабливій акулі пера ніби нічого не бракує, але не відчуває щастя. В якийсь вечір вона розуміє, що не хоче бути з чоловіком, з яким у шлюбі лише рік, вона ненавидить те, про що він говорить і їй дивно чути, що він піде вчитися. Це не її чоловік. Екс-коханий заснув, а вона сходами зійшла до першого поверху своєї оселі, обдумала, як прагнула затишок і дім, який так ретельно декорувала. Але нема нічого на серці, нема кохання, нема щастя, нема смаку до життя. Елізабет йде геть, нічого не сказавши чоловіку, якого колись обрала. І мені здається, що в цій ситуації вона гідно вчинила. Бо нащо залишатись з людиною, яка тобі байдужа та мучитись ціле життя разом. Заради чого?

Спустошення, біль на душі кидає журналістку в руки молодого актора, до того ж геть нецікавого в професії, але дуже вигадливого у стосунках. Своїм магнетизмом і романтикою він підкорив Елізабет. Але все одно минає час, і тут те саме спустошення, якась страшна рана, що не гоїться, а ятриться, і туди потрапляє нова любовна отрута. Хотіла вичухатися, а вийшло – зійшла ще нижче. Єдина для неї радісна звістка, якщо її так можна назвати – розлучення, яке дав чоловік.

Вона у безвихідних стосунках перебуває з молодим чоловіком, та ще більшому лабіринті з собою. Їй щось треба робити, кудись подітись. Вона вирішує подорожувати сама. Обирає маршрут Італія-Індія-Балі.

В Італії вивчає італійську мову, шалені емоції місцевих, багато їсть пасти і піци, починає розрізняти запах і смак, бачить зовнішню красу. Вона навчає дівчину, з якою познайомилась, що не треба припиняти їсти, коли душа цього прагне, просто варто нові джинси придбати.

З італійським шаленством приїздить до Індії, де варто заспокоїтись, медитувати і концентруватись над собою. Врешті їй вдається. Елізабет знайомиться з диваком пенсійного віку та індійкою, що не хоче заміж за розумного програміста. Вона їм допомагає стати сильнішими, а вони їй.

І Балі – місце, яке найбільше хотіла відвідати журналістка. Адже вже була тут та розмовляла про своє життя з цілителем. В мальовничій місцині Елізабет знаходить своє кохання – чоловіка, який на машині її збиває, коли вона добирається до потрібного пункту на велосипеді. Спершу, через біль кохання, який насправді геть не вивітрився, не зважаючи на її велику річну працю над своєю особистістю, вона не могла впустити до кінця його у своє серце. Але врешті оговталась, зрозуміла, що це він і саме з ним їй бути довіку.

Сила героїні була у першому кроці. А далі пішов другий крок, який спровокував наступні. І вона вижила, стала іншою, зрозуміла себе і тільки тоді була здатна прийняти кохання у своє серце та віддавати.

Ірина Новоставськаhttp://bignames.org.ua