10 листопада 2011 року в Одесі пройде відкрита дискусія «Українська культура ХХ-ХХІ ст. Гендерний і екзистенційний аспект (в контексті прав жінок)», в якій візьмуть участь письменниці Євгенія Кононенко і Вікторія Гранецька. Проект проведення дебатів підтримано Посольством Норвегії в Україні та Міжнародним літературним конкурсом «Коронація слова».

Дискусія проходитиме з 10:00 до 13:00 в Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К. Ушинського (Одеса, вул. Старопортофранківська, 26), вхід вільний.
Крім дискусії в програмі заходів письменниць в Одесі в цей день з 18:00 запланована зустріч з читачами в «Книгарні-Кав’ярні», що знаходиться за адресою: Одеса, вул. Катерининська, 77.
З нагоди події, «ГУЧНІ ІМЕНА» вирішили задати кілька питань чарівній письменниці, лауреату «Коронації слова» Вікторії Гранецькій, авторці роману «Мантра-Омана», який з насолодою читає українське суспільство.
Ви їдете в Одесу на дискусію «Українська культура ХХ-ХХІ ст. Гендерний і екзистенційний аспект (в контексті прав жінок)». Які очікування від заходу?
З огляду на те, що давно не займаюся науковою роботою, була приємно вражена, отримавши запрошення долучитися до проекту Благодійного фонду «Фундація видавництва «Кальварія» та ГО «Книжковий простір» під назвою «Відкрита платформа для дебатів про права людини – будуємо мости свободи» та взяти участь у роботі IV Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції в Одесі. Як мені відомо, основними тематичними напрямками конференції є феміністична критика та гендерний підхід у філософській, історичній, мистецькій, освітній перспективах, а також екзистенційні (особистісні) мотиви світобачення сучасного літературного процесу. Особисто я відкрита до різних думок та суджень, тож в дискусії з пані Євгенією Кононенко сподіваюсь відкрити для себе багато цікавого й нового.
Досі українських жінок хвилюють гендерні теми. І зазвичай вони зводяться до дискусій, в яких жінки кажуть, що в них немає ніяких прав.
Не згодна, що в жінок у наш час немає ніяких прав. Є жінки, які не знають, як цими правами скористатися. Однак не слід забувати: де права, там і обов’язки. Якщо людина готова нести відповідальність у стосунках, роботі та інших сферах життя, вона ніколи не звинуватить у своїх невдачах іншого.
Чи з гендерною політикою не приходять сьогодні в суспільство проблеми спілкування між статями?
Особисто в мене ніколи не було труднощів у спілкуванні з протилежною статтю, тому не можу стверджувати. Маю кількох подруг, які не пропускають жодного футбольного матчу, розуміються на рибальстві та водять авто, а їхні чоловіки ними тішаться.
В чому на вашу думку потрібно урівняти чоловіків і жінок?
Якщо розглядати це питання у фаховому аспекті, гадаю, тут дійсно панує чітко окреслена нерівність, тобто більшість професій досі чомусь розподіляються на суто «жіночі» та суто «чоловічі». І дарма, тому що найкращими шеф-кухарями, перукарями та стилістами, на мою думку, все ж таки є чоловіки. В той час, як у владі, мабуть, досі замало жінок. В зв’язку з цим не можу не згадати президента Аргентини Крістіну Кіршнер, нещодавно переобрану на другий строк. Своїм прикладом вона вкотре демонструє: для жінок немає нічого неможливого.
І чи взагалі існує проблема гендерної нерівності? І як саме українська культура зачіпає гендерний аспект?
Безумовно, певні гендерні проблеми в нашому суспільстві були, є і будуть. Та, як на мене, це швидше наслідки того особливого менталітету, який ми отримали в спадок ще з радянських часів. Тож не дивно, що це має певне гіперболізоване відображення у творах мистецтва, особливо ж – в літературі. Мені теж неодноразово казали, що головна героїня мого дебютного роману – радикальна феміністка, котра відверто зневажає чоловіків, а тому не здатна бути з жодним із них щасливою. Це дійсно так. Бо мені, як автору важливо було показати проблему стосунків таким чином, аби читачі (і читачки) могли глянути на неї збоку і сказати собі: «В моєму житті все буде інакше».

Джерело: ГУЧНІ ІМЕНА
http://bignames.org.ua