Колись, коли світло зникало як мінімум на 2 години, а каналів було стільки, що навіть пальців вистачало, щоб їх порахувати, жінки припадали перед телеекранами, щоб подивитися нову серію «Дони Бейжі». Героїню вважали безсоромною, але чомусь її гра все одно примушувала сідати щоденно в один і той самий час на тому ж дивані.

А «Багаті теж плачуть», «Просто Марія», «Дика Роза», «Ніхто крім тебе», «Едера», «Пристрасті по-італійські», «Ті, що співають у тернях», «Співоча пташка». Коли світло рідше вимикали, на екрани вийшло інше мило: «Дикий ангел», «Жінка з ароматом кави», «Клон». В цих серіалах було щось спільне – дикі емоції, пристрасті. Не зважаючи на мильність, люди їм вірили. Сучасна молодь називає подібні серіали «треш» – сміття. Можливо, і сміття, а, можливо, і дуже непоганий продукт.

Не пригадую, щоб в італійських чи мексиканських серіалах зустрічались актори холодні, які кохали, але то треба було самому здогадатись. Якщо вони кохають, то те кохання аж з вух, з ніздрів, зі шкіри парує. Точно знаєш, що Хуан любить Марію. В російських продуктах – те кохання холодне, на словах, гламурно запаковано. Жінка при зачісці, при всьому, така самовпевнена «Сам п’ю, сам гуляю, сам сі стелю, сам лягаю», а чоловік теж ще той красень, нащо боротися, як можна когось іншого знайти, хто без боротьби дається. Бар’єри долати в російських серіалах не модно, тому приходить якась «стерва», яка нагло хапає того чоловіка і веде до себе. А він не пручається, навіть, якщо вона і готувати не вміє. Інший депресивний варіант кохання – на суцільних сльозах, де десь заслали чоловіка чи жінку, і вони один за одним тужать. Після такого серіалу картоплі не посадиш, борщу не звариш і взагалі діла не буде. Та й про що поговорити з подругою чи сусідкою. Треба тиск піднімати.

В російських серіалах героїні реагують на зраду чи помилкові дані (хтось щось сказав, сама придумала) помстою, озлобленістю на весь світ. В італійських – ще більше кров б’є в голову, ще більше кохання і більше бажання змагатися. Тільки, щоб не втратити кохану людину.

По-особливому сваряться в італійських серіалах і фільмах. Причина сварки – кохання. Який там немитий посуд, затримки на роботі, походеньки з друзями чи непридбані продукти. Один від одного тікають, мліють, блукають вулицями, намагаються впіймати один одного, довести своє кохання. Коли жінка хворіє, чоловік все кидає, і летить рятувати свою кохану. Яке там комусь передзвонити і делегувати задачу, все зробити самому і щоб ніхто не заважав. В Україні такі стосунки називають егоїзмом, а не здоровим коханням. А що в нас прийнято називати нормальною романтикою? Вечеря при свічках вдома (сісти і наїстися), пройтися за ручки у вільний від ліні час в кращому випадку в парку, в гіршому – до найближчого продуктового, де накупити зайвих продуктів, сходити в кафе, в кіно, в театр. І при тому статично – навіть плямки ніякої на взутті не поставити, жодної зморшки на пальті і повернутися в ту точку, з якої почав, якщо по дорозі ніхто не наступив на ногу і не висловив свою різку думку. Якщо захворіла кохана, то вона сама на тролейбусі чи на маршрутці їздить по лікарям чи пішки ходить сама по аптекам. Захворіла? Нічого, скоро буле здорова як раніше. В російських серіалах показують, що жінка – це «коняка» з великої літери. Вона витримає все, навіть чоловіка на плечах. Вона якась напружена, бо суцільна робота і обов’язки. Компанія в одній особі. Або інший варіант – гламурна жінка – красива і нещасна. А щасливих і успішних жінок, яких кохають, носять на руках, задовольняють їх смішні забаганки, приховують. Такі жінки є, їх небагато, але, якщо б саме їх показували, число щасливих жінок в Україні значно зросло.
Рейтинги серіалів говорять, що вони так само популярні як і шоу. Жінки в них шукають розраду, пораду. Вони словами кажуть: «Не вірю». А підсвідомо вірять. Особливо шкода, що чоловіків демонструють зрадниками, алкоголіками, безхребетними, байдужими, зайнятими. Знову ж таки, що надсилаєш у світ, те й отримуєш. А де ж веселі, галантні, доброзичливі, уважні? Їх викреслили.

Але навіть з такими посилами хочеться, щоб актори більше викладалися енергетично, щоб з них пар виходив, щоб світ здригався від почуттів, які вони мають на серці, щоб мурашки бігали по тілу від справжніх стосунків. Адже, емоції – це те, що і нам варто включати. В деяких ситуаціях їх звісно на краще вимикати, але саме вони дають можливість світ бачити яскраво. Це прекрасно скрикувати від пташки, яка пролетіла, від кота, який муркнув, від пасажира в метро, який усміхнувся. Це прекрасно ділитися позитивними емоціями. І чудово боротися за своє щастя емоційно. І як приємно бачити на екранах не холодні очі, а енергетичну міць.

Фото: intv.ru
Ірина Новоставськаhttp://bignames.org.ua