1 липня 2010 у столичному кінотеатрі “Київ” стартував «Жіночий спецпроект: Жіночий стиль». На його відкритті була показана стрічка за мотивами роману Пауло Коельо – «Вероніка вирішує померти». За екранізацію твору взялась англічанка Емілі Янг.

Талановита режисерка Емілі Янг народилася у Лондоні (1970). Починала з короткометражки «Друга рука» (1999). Мініфільм отримав премію на Канському кінофестивалі. До повного метру Емілі дісталася у 2003 році зі стрічкою «Поцілунок життя». Він був оцінений престижною премією BAFTA, номінаціями на British Independent Film Awards і головним призом Міжнародного кінофестивалю в Копенгагені.

«Вероніка вирішує померти» – друга повнометражна робота майстрині кіно.

Отож, у 2009 році, хронометражем 103 хвилини, було створене кіно за мотивами міжнародного бестселлера Пауло Коельо, головні ролі в якому зіграли Сара Мішель Геллар (Вероніка) і Джонатан Такер (Едвард).

Головна героїня Вероніка живе рутиною, як і кожен з нас. Але вона до неї ставиться вкрай прискіпливо. Її батьки знають, як добру дочку, яка ніколи клопотів зайвих не створювала. Вона себе сприймає, як таку, яка мусить пережити те саме, що і інші, – нецікаву роботу, шлюб, виховання дітей, і робити і жити наперед відомо та сплановано. Їй 28, а життя іде не так геть, якби хотілось. Вона зважується на самовбивство з допомогою таблеток. Втім не йде з життя, а потрапляє прямісінько у божевільну. Причому не в традиційну, а навіть інтелектуальну. Отож, з нею нещасною, яка щойно прокинулась, розмовляє медперсонал унікальної клініки. Вони у дусі лікаря Хауса з ентузіазмом повідомляють, що залишилось їй жити недовго, і навіть не роки, і навіть не місяці. Вона може піти на той світ у будь-яку хвилину. Таке щиросердне зізнання лікарів її зачепило за живе. Чого, схоже, і домагався головний лікар божевільні. Він повідомив Вероніці, що таблетки пошкодили серце, і єдиний шлях трішки затримати її життя – це безперервні ліки і перебування у клініці.

Відчайдушна дівчинка зустрічається з батьками, зривається. Вона ніби рада їх бачити, але водночас і ні. Тепер її справа номер 1 – друга спроба себе знищити – тим самим методом – ліками. Але з того нічого не вийшло. Така її доля, як і в кожного з нас, – прожити з гордістю, пам’ятаючи все найкраще.

Маленькими кроками вона відкриває очі до світу – грає на піаніно, допомагає заговорити хлопцю Еду, в якого закохується, починає робити спроби не вбивства себе, а втечі, на волю до того, чого не змогла побачити через своє сіре сприйняття.

І таки вона виживає духовно, стає щасливою і гармонійною.

Автор: Ірина Новоставська
Фото: прес-служба організаторів
Джерело: ГУЧНІ ІМЕНАhttp://bignames.org.ua