Кожна серія – це якась нова історія. Сподіваюсь, вони будуть цікавими.

У стрічці беруть участь: Галина Польскіх, Михайло Ремізов, Тетяна Агафонова (це до речі, друга моя картина разом з Тетяною Іванівною). Дуже приємно мати справу з такими акторами з великої літери!

Серед молодих, не менш талановитих акторів, – Даша Іванова, Яна Львова, Сергій Карякін. Всі ці артисти з Москви, і впевнено можу сказати, що я знайшла нових друзів! Серед українських акторів зі мною знімається, не побоюсь цього слова, моя студентка, в якої я викладала пластику, – Любава Гришнова, і народний артист України Валентин Шестопалов.

Я з Дашою Івановою

Ось така колоритна компанія “лікарів” зібралася в нашому кіно. Ми всі робимо одну справу, яку вже встигли полюбити. Дуже хочеться досягти справжніх емоцій, хочеться плакати щирими сльозами.

Знімається все це здебільшого на залізничних шляхах, далеченько від Києва, але в таких мальовничих місцях, що, незважаючи на виснажливий графік роботи, почуваю себе пречудово. Навіть не пригадую, коли я востаннє так довго гаяла свій час на свіжому повітрі. А тут ще й ліс, озера, поля… Одним словом, це і є моя улюблена формула відпочинку: поєднувати приємне із корисним! І відпочинок, і робота, яку ти обожнюєш, – в одному кіно.

Що може бути краще?… Хіба що “Танцюють всі-3″, і тут, зауважте, схема та сама: Ялта, сотня найкращих, найвідповідальніший період проекту, вибір двадцятки… Але все це в Ялті!!! І ще раз переконуюсь, як я обожнюю свою роботу, яка дарує мені можливість любити бути зайнятою з ранку до ночі.

Лілія Ребрик

Позаду ще один величезний, насичений всілякими цікавинками, уроками і емоціями відрізок часу під назвою “Танцюють всі”-2. Він припав як раз під кінець року, і є відчуття приємної втоми від роботи, яку ти любиш і після якої тобі хочеться скинути з себе емоційність і енергійність і просто відпочити.

Я з родиною

З моєю сестричкою

Кіт Фред . Він у нас господар вдома

Мушу підтримувати себе у формі

Святкування Нового року – це прекрасний привід підсумувати, що зроблено, що не так… І ще з дитинства є дивовижне очікування дива новорічної ночі. До сьогодні загадую бажання, до сьогодні обожнюю знаходити подарунки під ялинкою, до сьогодні вірю, що з першого січня все буде якось по-інакшому: легше, добріше… До сьогодні дуже люблю на Різдво збиратися разом зі своєю родиною за святковим столом. Тому не можу собі відмовити в такій розкоші і не приїхати до рідних Чернівців і не ковтнути рідного і такого потрібного мені повітря.

Свята позаду, ялинка розібрана, робота набирає свої звичні оберти, і я знаю, що попереду чекає не менш насичений і бурхливий рік… Але сповнена сил і натхнення сміливо йду в нього, сміливо планую, сміливо дивлюся вперед, не боячись ніяких труднощів… Одне точно знаю, вони роблять нас сильнішими! І так хочеться, щоб Новий рік був сповнений подіями, після яких знову ж таки б було відчуття приємної втоми і знову ж таки хотілося б вдихнути і сказати: “Як мені цікаво жити!”.

Лілія Ребрик

Ось і стартував довгоочікуваний другий сезон мого улюбленого проекту “Танцюють всі!”. Чесно кажучи, я вже не уявляю свого життя без танців і відповідно без людей, які вміють танцювати, можуть це робити легко і невимушено, яскраво і вишукано.

Я не втомлююсь знайомитись із новими танцюристами. Мені цікаво все, що з ними пов’язано. Їхнє життя інакше. Воно бурхливе і насичене. Воно потребує якогось свого бачення – тілом зуміти сказати те, що звичайні люди говорять словами. І тому, я з таким нетерпінням, чекатиму на те, як наші танцюристи розкриватимуться протягом проекту…

Якою виявиться нова двадцятка? Які цінності для них будуть важливі? Все це покажуть прямі ефіри, які вже не за горами. Але одне можу сказати точно: я готова до щирих і справжніх стосунків. І найголовніше – це не порівнювати нову двадцятку з їхніми попередниками, адже це зовсім інші люди. Взагалі, намагатися повторювати попередні досягнення – це хибне уявлення про успіх. Кожна програма – це новий ефір і новий день з новими емоціями і новими танцями. І ти ніколи не знаєш, чого очікувати навіть від себе. Так, звичайно, дуже хочеться в новому сезоні бути трішечки іншою, так би мовити оновленою, але разом із тим так важливо не загубити себе, свого справжнього єства. Тому спосіб залишається один: бути щирою і відкритою на сприйняття. Я готова любити!

Лілія Ребрик

Моя професія – це постійний пошук. Мені доводиться постійно змінюватися, вміти бути різною і цікавою. Зовнішній вигляд часто диктує поведінку людини, те як вона розмовляє і які вона робить вчинки…

Кожного дня є можливість бути різною. Хоча б тому, що в театрі я можу бути несподіваною, некрасивою, в кіно – ексцентричною, божевільною, на телебаченні – вишуканою, яскравою, вдома – простою і інколи навіть слабкою, а в житті – просто щасливою жінкою, яка вміє посміхатися і радіти…

Лілія Ребрик та Тамара Яценко

Театр вимагає багато зусиль, уваги і навіть здоров’я. Ви уявляєте, як хочеться зробити роботу, коли раптом отримуєш роль Соні в п’єсі “Дядя Ваня” Чехова, про яку мріяла ще зі студентських років. Ти не шкодуєш ні сліз, ні душі, ні серця, аби використати цю можливість прожити дві години на сцені в образі Соні, аби спробувати мислити і чинити як Вона. І це перевтілення потребує і зовнішніх змін. Як воно: бути некрасивою як Соня? І що взагалі таке для дівчини “бути некрасивою”? А можливо їй просто ніхто ніколи не казав, що вона красива. Так, їй казали, що в неї красиве волосся… І Соня, мабуть, ненавидить за це своє розкішне волосся… Мені, створюючи цей образ, уявлялося, що в неї до землі коси, які аж тягнуть її вниз і в неї важка хода. І коли цю зовнішню закутість наповнюєш безмежно багатим внутрішнім світом Соні- створюється Образ, який ти починаєш любити, втілювати і берегти, а головне, з яким ти, як Ліля, починаєш дорослішати.

З останніх робіт в театрі дуже люблю роль Голубки у виставі “Голубка” Жана-Ануя. Сама назва вже говорить про зовнішній образ… Такий собі янгол з крильцями… Але як цей “янгол”, пройшовши через біль і страждання, нарешті стає САМОЮ СОБОЮ, усвідомлює, яке може бути ЛЕГКЕ життя і як дійсно можна, якщо хочеш БУТИ ЩАСЛИВОЮ! З такими ролями насправді мудрішаєш…

Я зрозуміла одне, перебуваючи в образі персонажа, можна дозволити собі таку поведінку, яку в житті не дозволиш собі ні за яких обставин. Певні ролі і образи, в які ми вживаємося, навіть здатні спалювати внутрішнє сміття, яке накопичується всередині кожного з нас. Така “рольова гра” є змістом вистави нашого театру “Empty trash”.

Якщо в театрі – це шлях від внутрішнього до зовнішнього, то на телебаченні навпаки – від зовнішнього до внутрішнього. Яскравий сонячний вигляд вже диктує прекрасну погоду, незважаючи на прогнози синоптиків. Банально, але дійсно, коли я вела прогноз погоди, хотілося донести глядачам, що у природи немає поганої погоди. І навіть в найлютіші морози, чи в найрясніші дощі з кожною людиною можуть статися події, про які вона з посмішкою згадуватиме все своє життя. Ось такою мені хотілося бути в “Прогнозі погоди”: легкою, позитивною і сонячною.

Лілія Ребрик у палкому танці з Олександром Лещенко

Проект “Танцюють всі!” вимагав зосередженості і щирості. Він диктував образ Мами чи Подруги, якою мені хотілося бути для танцюристів. Приємно, що учасники довіряли мені, навіть запропонували спробувати себе в образі Танцівниці. Було цікаво і непросто. Чуттєвий танець із Сашком Лещенко на пісню О.Пономарьова “Я не такий” хотілося зробити емоційним, насиченим, сповненим змістом, поглядами… Цим танцем хотілося розказати історію про “легкість” життя, коли люди, дивлячись одне на одного, посміхаються, коли посміхаються очі,- і про це розказують рухи… Як в житті. Справді, щасливу людину легко помітити в натовпі, в неї світяться очі… І про таких людей із захопленням мені хочеться розповідати в програмі “Неймовірні історії кохання”. Хочеться створити образ жінки, у якої світяться очі, яка дійсно вміє бачити чудеса, яких так багато в нашому житті. Адже програма називається не просто “Історії кохання”, а “Неймовірні історії кохання”. Тому хочеться зробити акцент саме на неймовірності почуттів наших героїв, які не кожного дня трапляються.

Взагалі, я знаю точно, що вмію і люблю бути різною і непередбаченою. Незважаючи на вимушений, досить класичний стиль одягу в житті, мене легко можна побачити в кросівках, майці і джинсах, наприклад, за кермом свого улюбленого автомобіля.

Люблю змінюватись, а зміни диктують настрій. І це прекрасно!

Ваша Лілія Ребрик

Кожний новий день – це нове місто, новий отель, новий концертний зал, новий і як завжди несподіваний глядач… І лише обличчя учасників проекта, яких я безмежно люблю, залишаються незмінними.

Хоча вони і втомлюються через скажений, але цікавий графік тура, очі не мають права марніти. І вони це доводять щодня, виходячи на сцену і даруючи глядачам емоції, яких нам так не вистачає у буденній метушні… Я в свою чергу, як ведуча, дивлячись на танцюристів, просто не маю права навіть втомлюватися. Єдине, що рятує в таких нелегких умовах – це команда. І я можу із впевненністю сказати, що справжня і дружня команда- це та риса, яка відрізняє нас від інших проектів…

Сьогодні,безперечно, цей графік здається нереальним, перенасиченим, бурхливим, а сьомого квітня, впевнена, ми же почнемо сумувати, насолоджуватись останнім концертом, який відбуватиметься в Одесі і не хотіти, щоб він закінчувався… Мене часто до сліз пробирає за лаштунками відчуття того, наскільки я люблю свою роботу! А це, мабуть, і є велике щастя, коли робота тобі дарує неймовірний позитив, коли тобі є куди повертатися після роботи і коли ти знаєш, що на тебе чекають рідні люди. От розриваєшся поміж двох стихій: поспішаєш на роботу, а з роботи поспішаєш додому. І так важливо не запізнюаится ні на роботу, ні додому… Так важливо все встигати… Так важливо, щоб все в житті відбувалося вчасно…

Про все це наші танцюристи навчилися говорити без слів, мовою тіла… І найголовніше, що глядачі їх чують і розуміють… Двоповерховий атобус “Танцюють всі” вирушає далі. До зустрічі в твоєму місті!

Ваша Лілія Ребрик

Коли мене запитують: “Де мені більше подобається працювати: на телебаченні, грати вистави в театрі чи зніматися в кіно…”,- я гублюся.

Це абсолютно різні площини, які я намагаюся не перетинати між собою, де мені хочеться бути різною і цікавою, де я для себе постійно відкриваю щось нове. І це все приносить неабияке задоволення – бути собою в абсолютно різних обставинах і площинах.

Не так давно мене почали запрошувати дублювати фільми… Починала з невеликих епізодів і зрозуміла, що це надзвичайно цікаво: голосом досягти органіки актриси, яку ти озвучуєш, ще й іншою мовою, ще й так, щоб це вимовлялося переконливо. При цьому необхідно відчути, якою актриса хотіла зробити свою героїню, які риси характеру їй притаманні, як вона говорить, як вона сміється, як вона плаче і навіть як вона думає… І все це потрібно передати голосом, влучити в артикуляцію актриси і навіть в її дихання. Це справді надзвичайно цікаво!

Мені пощастило озвучити українською мовою видатну, на мій погляд, а в чомусь навіть божевільну актрису Кейт Уінслет в фільмі “Життя спочатку”, де вони з Леонардо ДіКапріо, десять років потому після “Титаніку”, знову грають разом, але вже не трагічну загибель любові, а сімейне життя з усіма його проявами. Я думаю, зіграти таку жінку, шлюб якої не проходить випробування на міцність – це значить дуже добре усвідомлювати і з усіх сил намагатися в реальному житті цього уникнути. Хороші глибокі ролі роблять акторів мудрішими і дорослішими. Мені було цікаво і дуже відповідально озвучувати таку роль і таку актрису, спробувати поринути в ті обставини, про які грала Кейт… Я навіть плакала по-справжньому… А сміх… Мабуть, так я ніколи не сміялася… Крізь сміх говорити такі серйозні речі, про які говорить Вона… Ми так часто не встигаємо сказати головне, а інколи просто не усвідомлюємо, що для нас по-справжньому було головним…

Ваша Лілія Ребрик

Фото: СТБ

Моя улюблена цифра ще з дитинства - це число 356. Не знаю, самій цікаво, що ж у мене буде пов’язано з цією цифрою… І який знак доля мені підказала ще з дитинства… Одне знаю точно – що це не просто так. І саме тому я цю цифру не забуваю і по-своєму люблю.

В цьому році, точніше вже у минулому, я внесла в свій мобільний телефон PIN KOD цифрою 1298 (чомусь… просто так…) – інтуїтивно. Я вірю в силу цифр! А це надзвичайно важливо – вірити! Тоді цифри (для мене – цифри, а для когось – це може бути і щось інше – головне вірити) – оволодівають силою, значимістю. В цьому році, точніше вже у минулому, в моєму житті яскравою подією став проект “Танцюють всі!”. І ви не повірите, можливо, звичайно, це збіг, а можливо і не просто так, стартував цей проект 12.09.08. От і спрацювала моя запрограмована в телефоні цифра 1298.

В цю новорічну ніч, звичайно ж, цифру я написала нову… Будемо чекати… сподіватись… і вірити…

Ваша Лілія Ребрик

Фото: СТБ

Я вдячна долі за те, що в моєму житті з’явився такий проект, як “Танцюють всі”, Мені дуже близька за духом атмосфера танцю і я завжди мріяла про таку сторінку в своїй біографії.

Скоріш за все я думала, що це буде кіно, де головна героїня – чудова танцівниця і проживає цікаве бурхливе життя, віддаючи себе професії. Хтозна, можливо, ця сторінка в мене ще попереду… Я вірю, що все в житті відбувається правильно! В цьому я переконана! Проект “Танцюють всі!” дав мені набагато більше, ніж я могла собі уявити… Це ціле життя, яке ми прожили з учасниками і мені дуже хотілося жити з ними в ногу, розкриватися з ними, пізнавати їхні зацікавлення, спостерігати за їхніми змінами, спостерігати за тим, як я сама змінююсь. З такими проектами дорослішаєш. Я усвідомлюю, що тут, і тільки тут, потрібно бути собою, шукати себе… і бути щирою, і відкритою… Для мене вся двадцятка – це всі мої друзі. Під кінець, коли я брала інтерв’ю у фіналістів, я піймала себе на думці, що я знаю вже про що вони будуть говорити, що в кожній програмі, коли хтось йшов з проекту, мені було що йому сказати особисто, саме про нього… І мені було цікаво за цим спостерігати. Це ціле життя, яке так не хочеться, щоб закінчувалося… Хочеться розтягнути останні моменти, коли ти розумієш, що це фінал… Це як хороша книга, яку ти дочитуєш і на останній сторінці читаєш повільно-повільно, заливаючись сльозами романтики і отримуючи від цього нескінченне задоволення… І так не хочеться дочитувати… А, можливо, я дуже романтична…

Ваша Лілія Ребрик

Фото: ГУЧНІ ІМЕНА

Лілія Ребрик – ведуча талант-шоу “Танцюють всі!” та погоди на телеканалі СТБ, артистка Молодого академічного театру.

Народилася обличчя СТБ в м. Чернівці 8 травня 1981 року.

З дитинства не сиділа на одному місці, тому вже з 5 років почала займатися художньою гімнастикою. За одинадцятирічну спортивну кар’єру досягла значних результатів – стала майстром спорту.

Ліля належить до тієї категорії людей, які можуть займатися водночас кількома справами, тож встигла спробувати себе в ролі музиканта: закінчила музичну школу за класом фортепіано з відзнакою.

Ведуча володіє кількома мовами: французькою, англійською, польською, румунською. І не дивуйтеся, якщо з часом почуєте від неї в прямому етері: “Бон жур”.

Лілія вирішила поступити до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого на акторський факультет, який закінчила з відзнакою.

Талановита красуня встигла зіграти в Молодому академічному театрі у багатьох виставах: Соню в спектаклі “Дядя Ваня”, Душу Єлизавети в “Марії Стюарт”, Варку в спектаклі “Духів день”. У акторській кар’єрі зірки є й кілька кіноролей у таких фільмах, як “Казки для дорослих дальтоніків” (реж. Бахтіяров), “Метаморфози” (реж. Долгопольська), “Диявол з Орлі” (реж. Байрак).

На телеканалі СТБ Лілія працює з 2004 року.

Інформація надана піар-службою СТБ

Фото: ГУЧНІ ІМЕНА